У сімейному колі, або Як написати твір за повістю І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”

Чи любите ви сваритися? З ким? Наприклад, з друзями! З друзями не дуже. Але все ж це трапляється, на жаль, у нашому житті. Так ось, ми з вами зараз будемо вчитися писати твір за повістю “Кайдашева сім’я”, в якій якраз і розповідається про сварки. Але не думайте, що це посібник, тому що тут, дійсно, сварки точаться між старими й молодими Кайдашами. Складається повість із дев’яти розділів. Кожний розділ – це яскравий побутово-родинний малюнок. Розповідь ведеться від особи автора. Описавши місцевість, де розкинулося село Семигори, Нечуй-Ле-вицький

у формі діалогів розкриває сімейний уклад Кайдашів, поступово показуючи індивідуальні особливості характеру кожного героя зокрема. Розмовою Лавріна про одруження зав’язується сюжет повісті, який динамічно розгортається і набирає виняткової гостроти від часу одруження Карпа з Мотрею.

Одружившись, син прагне мати своє власне господарство, свою хату, землю, садок, город, воли й коні, хоче бути незалежним від батька. Із цього бажання самостійності й випливають ті непримиренні незгоди та сварки, які повсякчас виникають між Кайдашами. Але не думайте, що одруження обов’язково веде за собою сварки, бійки,

синці під очами та скручені вузлом руки. Гризня між свекрухою і невістками за шматок полотна, за півня, порося, за грушу часто переростає у родинну “війну”. “Бойові” епізоди, що частішають й загострюються з розвитком сюжету, становлять композицію твору, який являє собою своєрідну сімейну хроніку.

Хоч в основу повісті І. Нечуй-Левицький поклав життя лише однієї селянської родини, проте з художніх образів Кайдашів проглядає широко узагальнена письменником трагедія життя села взагалі. Ось, наприклад, Омелько Кайдаш. Це образ темного, спрацьованого селянина. Важка праця, лиха панщина підірвали його сили, виснажили його. Кайдаш – дбайливий, працьовитий господар, він весь час щось робить, майструє, ніколи не буває без діла сам і не дозволяє гуляти своїм синам. У селян праця – на першому місці, це їхнє життя. Тим більш, що в творі нам і треба відтворити побут і звичаї українського селянства. Але важка праця, темнота, забобонність, родинні чвари та пияцтво зробили його безвільним, убили в ньому віру в краще життя.

Кайдаш богобоязливий. Українські селяни поважали релігійні свята, дуже часто ходили до церкви, вірили в Бога. Щоб не померти наглою смертю і не втопитись, бідний чоловік постився дванадцять п’ятниць на рік. Правда, доля посміялася над ним – помер він-таки наглою смертю, втопившись під ло-токами млина. Дуже вірить у бога й Мелашка. Проситься вона піти до Києво-Печерської Лаври, щоб помолитися. Навіть каже: “Як не пустите мене, то я, здається, вмру”.

В творі не забудьте згадати і про знахурство. Лікарів здебільше на селі не було, і прості селяни зверталися до баб-знахурок. У повісті Нечуя-Левицького це – баба Палажка. Вона, “знавець всяких замовлянь”, береться “лікувати” тяжко хворого Кайдаша. Після маніпуляцій зі “свяченою водою” Палажка таємничо, із усією серйозністю шепоче: “П’ятінко-матінко, і ти, святий понеділочку… Пом’яни, господи, раба божого Омелька, та ті книжки, що в церкві читають: єрмолой, бермолой, савгирю і ще й тую, що телятиною обшита… Помилуй же його, господи, і шарпни його по боках, по ребрах, по кістках, по чреслах, коло його скотини. Хрест на мені, хрест на спині, уся в хрестах, як овечка в реп’ях. Помилуй його, безкостий Марку, сухий Никоне, мокрий Миколаїв! Сарандара, марандара, гаспіда угас, василиска попер! Амінь біжить, амінь кричить, аміня догоняє!” Можливо, це “замовляння” і викликає сміх, але насправді селяни дуже вірили знахуркам, і звичайно від їхнього лікування чи приговорів людині ставало краще. Інша справа, що образ Палажки – комічний образ. Комічними є чи не всі образи повісті. Комічні і ситуації, в які час від часу потрапляють Кайдашиха, Мотря, баба Параска та баба Палажка. В усіх випадках ці ситуації зумовлені загальним розвитком сюжету, психологією та звичками персонажів. Ці комічні сцени та ситуації допомагають авторові розкрити духовну порожнечу й мізерність персонажів та страхітливість селянського побуту. Щоб зобразити цей побут, вам у своєму творі потрібно згадати кілька сцен.

Наприклад, Кайдашиха в багатьох випадках потрапляє у смішне становище через свою пихатість та чванство. їдучи в Западинці на заручини, вона “вгніздилась” на високому возі. І хоч син пропонує злізти, бо дуже крута дорога, вона не поспішає. А воли не стримали воза і “поперли” його вниз. “Він натрапив колесами на горб і перекинувся. Кайдашиха викотилась з воза, неначе м’яч”. “Пил набився їй у ніс, у вуха і навіть у рот…” На перший план також виступає абсурдна поведінка героїв, в якій розкривається смисл їхнього побуту. Також не забудьте написати і про землю – господиню, адже саме через неї було стільки сварок у родині Кайдашів. Але все і про все писати не треба. У нас з вами все-таки звичайний твір, а не літературно-критична стаття. Пишіть лише про те, що вам найбільш до душі, що найбільше запам’яталося, до чого ви знайшли цитати.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

У сімейному колі, або Як написати твір за повістю І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”