Марр
Один із заслуг Марра у тому, що у вивченні мов не обмежується формальної стороною мови, але в перший план дослідження значення слова його змін. Для вивчання мов правомірність цього прийому є очевидною. Але перенесення этою принципу на фольклор вимагало б фундаментального обгрунтування. Кожне слово щось “означає*. Але “означає” чи щось міф чи казка, це запитання може бути просто стверджуємо чи заперечуємо, а вимагає критичного розгляду. Тим більше що сам Марр, який був фольклористом, приписував міфу семантику без порівняльних матеріалів
Марр називає доісторичну епоху “космічної” і говорить про “космічному свідомості”. Цього не може взяти фольклорист-этнограф, який знає вузькість горизонту первісної людини та її просторових уявлень.
Космогонічні міфи – явище стадіально пізніше. Марр говорить про сюжеті “Трістан і Исольда”: “Блискуче справдилося припущення Р. Париса, що у Тристані маємо сонце, перетворене в героя любові”, але фольклористові ясно, що Р. Паріс, типовий миграционист, безпомічний у питаннях генези, віддає данина старої міфологічної теорії, возводящей будь-які сюжети і мотиви
Не все прийоми вивчення мови може бути перенесені фольклор та її вивчення. Застосування подібних прийомів із необхідністю призводить до утвердженню метафоричності міфу і до спроб се-мантизации цих метафор, предпринимавшихся ще М. Мюллером. Найпослідовніше принципи палеонтологічного аналізу застосовано у збірнику статей, присвячених сюжету “Трістан і Исольда”, що вийшов під редакцією М.
Я. Мар-ра. Мета збірника сформульована у деяких статтях (“виявити палеонтологічну семантику”). Ця семантика виявляється, проте, або дуже різноманітної на одне й того образу, або одноманітною найбільш, з нашого погляду зору, різних мотивів.
Так, змееборство є або “мотив боротьби сонячного героя з мороком смерті” (Саме там, з. 12), або “подолати змія – це що означає “заволодіти жінкою”, “з’єднатися”, “одружуватися”” (Саме там, з. 92). У той самий час сонцем не тільки самий герой, але, наприклад, кільце, яким обмінюються коханці (Саме там, з. 15).
Завдання було поставлене авторський колектив загалом правильно: “простежити різні оформлення сюжету у зв’язку з зміною соціально-економічних укладів” (Саме там, із першого). Але великої кількості цілком довільних тлумачень, це завдання неспроможна вважатися розв’язаною. Один із статей має предметом російську казку (“Мотиви Трістана і Исольды за матеріалами російської казки”) (Саме там, з. 201-204).
Інші статті присвячені кожна якомусь народу – від кельтських і німецьких до народів древнього Сходу, і античності (включаючи російську казку і мордовський фольклор). Завдання не вирішена ще й оскільки окремі статті не дають картини стадії розвитку проти попередніми стадіями. Фрейденберг приваблює казковий матеріал у статтях “Сліпець під горішиною”, “Міф про Йосипа Прекрасному” і “Фольклор у Арістофана”. Останній їх основою служить сюжет про переодягненому чоловікові, подсматривающем на жіночих святах (почасти російський Микула-шут).
Найбільш великої роботою Фрейденберг і типовою для деякою групи учнів, і послідовників Марра є його книга “Поетика сюжету і жанру”. З дрібних робіт, що у тому самому руслі, може бути статтю Р. Л. Ерліх про спритних злодіїв й роботу З. З.
Совєтова “Одне з образів “вогню” і “води” в сербських і слов’янських казках”. У меншою мірою, ніж античної, наша наука цікавилася стадією, представленої древнім Єгиптом. Які Дійшли до нас казкові матеріали Єгипту порівняно великі, і вони були предметом дуже старанного вивчення у західноєвропейської науці (Bolte, Polіvka, ІV, 9э-102).
В Україні ми можемо зазначити прекрасне критичне видання “Староєгипетської повісті про перші два братів” у російському перекладі з численними коментарями і фольклористическими паралелями, підготовлене У. М. Викентьевым. Дослідженням єгипетської казки займався Ю.
П. Францов. Обидві ці роботи, будучи власне египтологическими, яких багато важать для порівняльно-історичного вивчення казки.
Казка про поїздку двох братів піддавалася ми порівняльному дослідженню. І. Р. Франк-Каменецкий здійснив докладний зіставлення її з грузинської сказкой317.
Вона дозволила Франк-Каменецкому розробити питання структурі цієї знаменитої казки. Подібність російській та грузинської казок пояснюється єдиним “міфологічним субстратом”. Цим міфологічним субстратом оголошується сонячний міф (Саме там, з. 54). Стадія, представлена російським середньовіччям, не засвідчено ніякими безпосередніми матеріалами (західноєвропейські матеріали вказані Вольті – Поливанням – Bolte, Polіvka, ІV, 127-176).
Середньовічні казкові тексти у німецькому перекладі з дуже докладними коментарями і надзвичайно цінної бібліографією видав А. Весельский (“Казки середньовіччя” і “Чернеча латину”).
На російської ж грунті нема жодного казкового тексту. Про моє існування казок ми можемо бачити по непрямим їх відображенням. Вони є у викривальної літературі, в повчаннях Кирила Туровського, Серапиона Володимирського, в посланні Фотія новгородському архієпископу Іоні (1416), у зазначеному указі царя Олексія Михайловича воєводам (1649).
Наявні відомості зібрані у книзі З. У. Савченка “Російська народна казка”, там-таки дана зведення всіх слідів і відкладень казки в древньої російської літератури, починаючи з літописі і закінчуючи записами Коллінза.
Це зведення не претендує на повноту і прагне ній. Завдання складання повного індексу слідів казки в пам’ятниках давньоруської літератури не вирішена і з сьогодні. Цінний огляд фольклору Київського періоду зроблено А. І. Никифоровым у першому томі “Історії російської літератури”, виданій Академією наук.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)