Питання походження чарівної казки

Питання походження чарівної казки загалом поставлене монографії У. Я. Проппа “Історичне коріння чарівної казки”.

Відмінність цих робіт від англійських у тому, що подібність казок пояснюється не єдністю людської психіки, та її закономірною зв’язком із формами матеріального виробництва, які ведуть до однаковим чи подібним формам соціального життя і ідеології. Один із труднощів стадіального вивчення у тому, що ми маємо чіткої й загальновизнаною періодизації стадій розвитку людського суспільства. Фундамент на таку періодизації

закладено Л.

Морганом. Ф.

Енгельс присвятив цього питання п’яту главу (“Доісторичні щаблі культури”) своєї праці “Походження сім’ї, приватної власності і держави” і підняв його за принципову висоту. З того часу матеріал нагромадився у безлічі, і він потребує більш диференційованих і точних визначень, ніж було дати 70-80 років тому вони.

Ми нерідко змушені задовольнятися занадто загальними категоріями “родової лад”, “рабовласницьке аграрне держава” тощо. буд.

Крім стадії, що у найзагальніших рисах його може бути оцінена як стадія первісності, у російській науці піддавалася вивченню стадія,

типовим вираженням якої є класична античність. Культурне й загальнолюдське значення античності настільки велика, що цікавість до ній міг позначитися й на вивченні казки як у європейській, і у російської до – і післяреволюційної науці (зведення виготовленого такому випадку європейської наукою – у Вольті – Поливання – Bolte, Polіvka, ІV, 95-127).

У російській науці питання значенні казки вивчення античності отримав особливе розвиток після революції, а й раніше він порушувалося на роботах, наприклад, київського вченого У. П. Клингера і петербурзького професора Ф.

Ф. Зелінського. Робота Клингера “Казкові мотиви в “Історії” Геродота” не поступається кращим європейським трудам ту тему.

У інших роботах античні матеріали пов’язуються з сучасним станом фольклору (“Тварини в античному і сучасному марновірстві”, “Дві античні казки про орлу та його пізніші відображення”). Античність тут сприймається як джерело, розсадник пізніших явищ культури.

На той самий точки зору стоїть Зелінський у роботі “Антична Ленора” . Думка про значення античності для пізніших культур й у сучасності – одну з основних ідей Зелінського.

Ця ідея, проте, є щось інше, ніж принцип стадіальності до вивчення фольклору, хоча які й Андрійовича не виключають одне одного. Народні фольклорні основи античної комедії розглянуті Зелінськ у роботі про казковою комедії в Афінах (“MarchenkomBdіeіnAthen”). Один із найбільших його заслуг, ще досить оцінена фольклористами, полягає у відкритті особливого внутрішнього закону фольклорних епічних творів, названого їм “законом хронологічної несумісності”. Закон цей, коротенько, у тому, що у народної епічної поезії неможливі паралельні одночасні події двома театрах действия298. Закон цей простежений Зелінськ на “Іліаді”, де, по суті, вона вже порушений.

На казці може бути простежений у його чистому, початковому вигляді. Під час вивчення поетики казки цього закону може бути обійдений: він являє собою жодну з основних закономірностей казковою композиції.






Твір роздум на тему героїчний вчинок.
Питання походження чарівної казки