Марко Вовчок. Життя і творчість. Оповідання “Максим Тримач”
Мета:
ознайомити учнів із життєвим і творчим шляхом письменниці, допомогти усвідомити ідейно-художні особливості, стильову манеру оповідання; розвивати навички сприйняття інформації на слух, вміння виділяти головне, висловлювати власну думку про нього; виховувати почуття гордості за духовні надбання народу, пошани до митців-гуманістів.
Обладнання: портрет письменниці, збірки її творів (різні ви-
дання), ілюстративні матеріали до життєвого та творчого шляху, художні книги про письменницю.
Теорія літератури: жанри літератури,
ХІД УРОКУ
І. АКТУАЛІЗАЦІЯ ОПОРНИХ ЗНАНЬ
Перевірка домашнього завдання.
(Учитель перевіряє складені учнями тези до теми “Громадянські та моральні уроки П. Куліша”.)
Орієнтовні відповіді
– Оживляє наше історичне минуле;
– дає змогу осягнути глибину вічних проблем у сьогоденні;
– доля держави залежить від кожного з нас і від усіх разом;
– залишаючи жити Петра Шраменка, письменник дає надію на невмирущість українського народу;
– немає гідніших людини почуттів, ніж любов, дружба та благородство.
ІІ. МОТИВАЦІЯ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ
Слово вчителя.
Шевченко називав її своєї “єдиною донею”, вона ж присвятила йому один із кращих своїх творів… Марко Вовчок… Жінка, що ховалася за чоловічим ім’ям. Красуня, за якою страждали видатні, відомі й не дуже чоловіки в Росії та за кордоном. Росіянка за національністю, що стала, без перебільшення, українською народною письменницею. Високоосвічена людина, яка знала багато мов, була перекладачкою. Не кожна література у світі може похвалитися таким талантом, та ще й жіночим.
Ось із цією цікавою, унікальною у своєму роді особистістю ми й познайомимося на сьогоднішньому уроці.
ІІІ. ОГОЛОШЕННЯ ТЕМИ Й МЕТИ УРОКУ
“Хвилинка мудрості”.
ІV. СПРИЙНЯТТЯ Й ЗАСВОЄННЯ УЧНЯМИ НАВЧАЛЬНОГО МА
ТЕРІАЛУ
1. Міні-лекція вчителя з елементами бесіди.
Справжнє ім’я та прізвище Марко Вовчок – Марія Олександрівна Вілінська. Народилася вона в Росії, в Орловській губернії, у сім’ї збіднілого дворянина. Мати її знала кілька мов, любила музику, українські пісні й стала першою вчителькою своєї доньки. Коли Марії було лише 6 років, помер батько. Через деякий час мати вийшла заміж удруге. Вітчим був жорстокою людиною, від якої страждали не лише його кріпаки, а й власна родина. У 12 років дівчину віддали до Харківського пансіону шляхетних дівчат. Там вона захопилася навчанням, книгами, на відміну від інших, що любили тільки танці та розваги. Вчилася Марія лише три роки, а наступні три провела у багатої тітки Мордвинової в Орлі. Марія виховувала тітчиних дітей, брала участь у щотижневих літературних вечорах, які та організовувала. На одному з таких вечорів познайомилася вона зі своїм майбутнім чоловіком, етнографом-фольклористом Опанасом Марковичем, який за участь у Кирило-Мефодієвському товаристві був засланий в Орел.
Є;КА№К
Після весілля молоді виїхали в Україну, але через матеріальну скруту змушені були міняти місця мешкання. Опанас продовжував збирати фольклор і брав із собою дружину у села, в які виїжджав. Так Марія вивчила українську мову, добре познайомилася зі звичаями, побутом українців, а головне – прониклася співчуттям до їхньої долі. Особливо її хвилювала доля жінок. Допомогти ж вона могла тільки своїм пером. І тоді почала писати.
1857 року в Петербурзі за сприяння П. Куліша виходить перша книжка Марії Вілінської “Народні оповідання”, яку вона підписала Марко Вовчок (від прізвища чоловіка й річки чи села або, за іншою версією, вовка).
В оповіданнях письменниці не було критики існуючого ладу, кріпосників. Простою і щирою мовою розповідалися життєві історії – про молоду жінку, яка збожеволіла після смерті дитини, що через роботу матері на пана залишилася без догляду; про дівчинку-кріпачку, котру віддали доньці пана як ляльку, а на ніч залишали ночувати саму в темній комірці; про козачку, яка через щиру любов вийшла заміж за кріпака й сама стала кріпачкою, та багато інших, що нікого не лишали байдужими.
Т. Шевченко відгукнувся на появу нового літературного таланту такими поетичними рядками:
Недавно я поза Уралом Блукав і Господа благав, Щоб наша правда не пропала, Щоб наше слово не вмирало; І виблагав, Господь послав Тебе нам, кроткого пророка І обличителя жестоких Людей неситих. Світе мій! Моя ти зоренько святая! Моя ти сило молодая!
У 1859 році Марковичі переїжджають до Петербурга, і Марія Олександрівна стає окрасою гурту прогресивних діячів культури. Незабаром Марко Вовчок їде за кордон на лікування, зустрічається там з Менделєєвим, Сєчєновим, Герценом, Огарьовим, Тургенєвим та іншими вченими й митцями, які були в захопленні від розуму й привабливості цієї жінки.
Перебуваючи в Парижі, Марко Вовчок заприязнилася зі знаменитим французьким фантастом Жулем Берном. Наслідком їхньої дружби було те, що письменник дав їй виключне право перекладу його творів російською мовою. Вона переклала 15 пригодницьких та науково-фантастичних романів Ж. Берна і сприяла популяризації цього письменника в Росії.
– Назвіть риси характеру письменниці, що ви б їх виділили як визначальні. (Освіченість, працьовитість, сміливість, комунікабельність та ін.)
2. Зачитування уривка зі збірки В. Шевчука “З вершин і низин”.
Незвичайна доля книжки
Як відомо, Марко Вовчок писала твори на історичну тематику. Перебуваючи в Парижі, створила вона повість “Маруся”. Не маючи змоги надрукувати повість українською мовою, письменниця зробила автопереклад на російську й надрукувала його в журналі “Переводьі лучпіих иностранньїх писателей” (в додатку до “Детского чтения”, тт. XІV та XVІ). Повість “Маруся” зацікавила сучасника і знайомого Марка Вовчка французького письменника й видавця П’єра-Жуля Сталя (Етцеля). В 1872 році він звернувся до Марка Вовчка з проханням надіслати йому рукопис повісті французькою мовою. Переклад здійснив син письменниці Б. Маркович. Сталь переробив цей переклад і надрукував у 1873 році в журналі “Виховання й розваги”, котрий сам і видавав. Повість відразу здобула широку популярність і за період з 1873 по 1878 рік перевидавалася 18 разів. Сталь наблизив твір до французького читача, посилив романтичність викладу, пафос твору, додав ряд подробиць, ліричних відступів.
Популярність “Марусі” в переробці Сталя була надзвичайна. Багато молодих читачів, вражені смертю Марусі, писали Сталю, що хотіли б, щоб Маруся лишилася жива, тобто щоб автор дописав творові інший кінець. Сталь зважив на прохання читачів і продовжив повість післямовою, де по-іншому виклав події. Марусю тут уже не вбивають, а ранять, її рятує “велика подруга Матодіївна”, і вони разом ідуть у монастир.
Переробку Сталя було нагороджено премією Французької Академії наук, введено до “бібліотеки освіти й розваги”, рекомендованої муніципалітетом та міністерством освіти для всіх шкільних бібліотек і для нагород кращих учнів.
Французька переробка повісті української письменниці в 70-90-х роках XІX ст. була перекладена англійською, німецькою та італійською мовами. В 1965 році цю переробку перекладено українською мовою – зробило це словацьке видавництво в Братиславі.
Цікаво, що в роки перебування у Франції Марко Вовчок виступала і як французька письменниця. В журналі “Виховання і розваги” вона опублікувала сім казок та два оповідання для дітей, досі відомих тільки французькою мовою. У співавторстві зі згаданим Сталем написала ще повість для юнацтва “Слизький
Шлях”, котра свого часу також була досить популярною у Франції. Оповідання ж письменниці “Козачка” переклав французькою мовою Проспер Меріме.
3. Робота з підручником.
– Прочитайте за підручником і назвіть основні віхи подаль
шого життя й творчості Марка Вовчка.
4. Слово вчителя.
Всього у доробку письменниці близько ста оригінальних творів і стільки ж перекладів. Писала українською, російською та французькою мовами, причому її французькі твори практично не досліджені.
Серед найвідоміпіих творів – дві книги “Народних оповідань”, повісті “Інститутка”, “Кармелюк” таін.
За тематикою творчість Марка Вовчка різноманітна: життя дітей, жінок-кріпачок та козачок, кохання, сите й беззмістовне існування міщанства, фальш, паразитичне життя ченців, дворян. Найболючіше питання для письменниці – кріпацтво, боротьбі проти нього вона віддала увесь свій талант. Тому твори цієї тематики здебільшого реалістичні.
Разом із тим Марко Вовчок часто поетизувала сильний народний характер, волелюбність народу, оспівувала людину, яка повставала проти антигуманних порядків у світі. Тому письменниця зверталася до романтизму, романтичних героїв та характерів.
Згадаймо, що для романтизму характерні небуденні, виняткові герої, які діють у незвичайних обставинах. Романтичні герої, як правило, наділені глибокими почуттями та пристрастями, індивідуалізмом, мають трагічну долю. Вони самостійно борються з традиційними способами мислення та антигуманними суспільними порядками.
Саме такою по-романтичному вольовою жінкою, що виборює своє щастя є і героїня оповідання Марка Вовчка “Максим Тримач”.
5. Виразне читання оповідання Марка Вовчка “Максим Тримач”.
6. Словникова робота, обмін враженнями щодо прочитаного.
7. Евристична бесіда.
– Що саме в оповіданні справило на вас найбільше вражен
ня? Чому?
– Який характер носять описи природи, людей?
(1 votes, average: 5,00 out of 5)