Лист Наталці по твору Котляревського “Наталка – полтавка”
і
Коли людина опиняється в складній життєвій ситуації або в її житті настає чорна полоса, вона прагне не тільки за допомогою до своїх друзів та близьких, а й повертається до улюблених літературних творів, які вдихають в неї нові сили. Саме в таких творах можна знайти пам’ять про минуле і помисли на майбутнє, які дадуть змогу стійко перенести усі життєві труднощі. Переживаючи разом з улюбленим героєм його бажання і мрії, діяння і думи, радості і печалі, починаєш по-іншому дивитися на своє життя, яке знову становиться не таким вже й поганим.
Одним із моїх улюблених творів, які надихають в мене душевні сили та примушують пишатися тим, що я є частинкою великого народу, наділеного нескінченими силами і терпінням, незламного та стійкого до любих труднощів, є п’єса видатного українського письменника та поета Івана Петровича Котляревського “Наталка Полтавка”. Ця п’єса стала праматір’ю сучасного українського театру, а її
Доволі трудно сказати, з чим би можна було звернутися до Наталки, якщо б була така можливість. Мабуть, перш за все захотілось би підтримати її у душевних переживаннях, якими вона сповнена на протязі всіх подій, що відбуваються у п’єсі та побажати їй щастя. Окрім того, обов’язково треба б було висловити захоплення її стійкістю та відданістю своєму коханню. Не дивлячись на те, що вона краща в селі дівчина і не залишається без уваги чоловіків, бо до неї сватається і волосний писар, і дяк, і підканцелярист – досить поважні в селі люди, вона усім відмовляє, бо безмірно кохає Петра. Чотири роки вона чекає свого коханого з солдатчини, жде не дождеться свого милого. Не находячи порозуміння у матері, всі свої почуття Наталка виливає у пісні, сповнені душевними переживаннями і великою силою кохання.
С того часу, в якому відбувалися події п’єси І. Котляревського “Наталка Полтавка”, пройшло майже два століття, але й сьогодні її головній героїні можна сказати: “Наталка! Ти щиро віриш у повернення коханого і не захоплюєшся ніякими багатствами і обіцянками, залишаючись вірною Петру. Не кожна дівчина може так кохати і довгі роки чекати повернення свого коханого. У тебе, Наталко, благородна натура, щире серце і ніжна душа, які й сьогодні можуть служити зразком справжньої української жінки.”
Незважаючи на те, що Наталці притаманні такі риси, як відданість та ніжність, не менш приваблює в ній рішучість та сміливість. Коли несподівано повертається її коханий Петро, вона без вагань виступає проти закоснілих звичаїв, проти свого жениха возного, якому дала обіцянку в угоду своїй матері. Саме її наполегливість приводить до щасливого фіналу подій. Така рішучість і наполегливість потрібна і сучасній жінці, бо без неї не побудуєш свого щастя, без неї не знайдеш свого місця в житті. Що там казати – дуже зачаровує розум і енергійність цієї дівчини, дуже хочеться звернутися саме до неї та подякувати Наталку за то, що багатьом нашим жінкам вона й досі надає душевні сили у боротьбі за своє щастя, за своє місце під сонцем!
“Коли хочеш буть щасливим,
То на бога полагайся;
Перенось все терпеливо
І на бідних оглядайся”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)