Ідейно художня своєрідність оповідання М. Горького “Баба Изергиль”
1. Гіркий – художник-мислитель. 2. Композиційні особливості оповідання. 3. Головна ідея легенди про Ларре, її морально-філософська основа. 4. Героїчний учинок Данко.
5. Баба Изергиль і її життєва позиція. 6. Картини природи врассказе. Його герої сполучали в собі типові риси, за яких стояло гарне знання життя й літературної традиції, і особливого роду “філософію”, що автор наділяв героїв за власним бажанням, не завжди согласуясь із “правдою життя”. М. А. Протопопов М. Горький – незвичайний письменник.
Він був художником-мислителем,
Причому обидві легенди про Ларре й про Данко абсолютно протипоставлені один одному, вони як би показують різне світосприймання й подання про життя. Структура оповідання, що з’єднує дві легенди й історію життя баби, підкреслює існування зв’язку між легендою й реальним життям. Ще одна особливість цього оповідання полягає в тім, що оповідання ведеться від двох осіб. Один з оповідачів це сам автор, він виступає зі своїми міркуваннями, дає певні оцінки героям і подіям.
Другим же оповідачем є баба Изергиль, що оповідає про добро й зло в людському житті. Ларра – це гордій, егоїст, індивідуаліст і рє-бялюбиц. Він породжений від батька орла й земної жінки, тому він ставить себе вище всіх, протиставляє себе всьому суспільству Він надмірно зарозумілий і нешанобливо ставиться до простих людей. У легенді Ларра вбиває дівчину, що відкинула його, за що у відповідь одержує презирство з боку людей.
Напівлюдина Ларра прагнув до волі й у підсумку він все-таки її одержує, але у вигляді вигнання із суспільства. Завоювання волі за рахунок нещастя інших людей є злочином, і та самітність, що одержує в підсумку Ларра, є найстрашніше покарання вжизни. Він залишився один, а в тузі й порожнечі всі відразу ж навколо знецінюється й втрачає зміст. Доля Ларри й покарання, що він одержав, абсолютно справедливо.
Морально-філософська основа цієї легенди полягає в тім, що перш ніж вимагати яких або благ собі необхідно спочатку зробити, щось корисне для інших. Саме цю точку зору висловлює стара й мудра Изергиль, коли оцінює Ларру: “за все, що людина бере, він платить собою: своїм розумом і силою, іноді – життям”. На думку М. Горького, справжнім героєм є не той, хто ставить себе вище інших, а той, хто здатний пожертвувати самим собою й своїм життям заради народу. Таким героєм є Данко.
Це людина, що здатна на подвиг: він готовий віддати всього себе без залишку, піти на все заради блага народу. Через всю легенду простежується ідея вірного служіння народу. Шлях головного героя важкий і дуже складний.
Мужній юнак повів свій народ через тьму й непереборні перешкоди Устав від всіх випробувань цього шляху, люди вже були готові повернути назад, як раптом Данко розірвав руками груди, і вийняв своє серце: “Воно палало так яскраво, як сонце, і яскравіше сонця, і весь ліс замовчав, освячений цим смолоскипом великої любові до людей… – Ідемо! – крикнув Данко й кинувся вперед на своє місце, високо тримаючи палаюче серце й висвітлюючи їм шлях людям”.
Так героїчною смертю Данко показав безсмертя подвигу в пам’яті народу, він зміг довести всім, що він дійсно вільний. Основна ідея цієї легенди – безмежна любов до народу й готовність до самопожертви заради щастя народу. В оповіданні важливу роль грає й сама баба Изергиль.
Героїня розповідає про своє життя, що на перший погляд складається з багатьох любовних пригод Изергиль – це героїня, за словами самого М. Горького “заколотного життя”, що прагнути знайти своє щастя й волю. Вона пройшла через багато життєвих негод і труднощі, але все-таки залишилася вірній волі. Изергиль із замилуванням говорить про людей, які здатні до подвигу, і мають сильну волю й характер: “…він любив подвиги.
А коли людина любить подвиги, він завжди вміє їх зробити й знайде, де це можна. У житті чи знаєш ти, завжди є місце подвигам”. Героїня знає, що вона залишила свій слід на землі, він зберегтися в пам’яті людей, яким вона дарували свою любов.
Заради гідної людини Изергиль так само була готова пожертвувати собою – це і є головний сенс життя героїні. У багатьох добутках М. Горького для опису вольових характерів героїв, емоційної напруги різних життєвих ситуацій письменник використовує опис самої природи От який пейзаж, на тлі якого Баба Изергиль веде своє оповідання про Ларре й про Данко: по небу гуляють хмари “пишних, дивних обрисів і фарб”. М. Горький у своїх пейзажах одночасно намагається показати красу, височину й необичайность, як самої природи, так і людини в цілому: “Все це – звуки й заходи, хмари й люди – було дивно красиво й смутно, здавалося початком дивовижної казки”. Через пейзаж письменник як би поєднує природу й людину, реальність перемішується з вимислом. Обидві легенди про придуманий письменником героях Ларе й Данко, ведуться на тлі яркою й казковою природою.
Тут М. Горький як би олюднює саму природу, наділяє її людськими якостями: Могутні дерева, величезні велетні щільно коштують друг до друга, щоб не пропустити людини “велетні – дерева скрипіли, і гуділи сердиті пісні”, “дерева, охоплені холодним вогнем блискавок, здавалися живими, що простираються навколо людей, що йшли з полону тьми, коряві, довгі руки, сплітаючи їх у густу мережу…”. Такими ж сильними, могутніми й одночасно майже казковими виглядають і реальні люди, які оточують бабу Изергиль. Але головне, що похмурі картини природи завжди переміняється радісними: “…сіяло сонце, зітхав степ, блищала трава в брильянтах дощу, і золотом блискала ріка…
“. У результаті М. Горький своїм оповіданням “Баба Изергиль” показав необхідність у сильній і вольовій особистості, що виникає в період соціальних змін. “Людини, людини сильного чекає земля, вся земна куля” (М. М. Пришвін).
(1 votes, average: 5,00 out of 5)