Оповідання М. Горького “Баба Изергиль”. Подвиг людини в ім’я людей

1. Вічні цінності у творах Горького. 2. Данко й Ларра. 3. Подвиг Данко. Уже ранні оповідання М. Горького свідчили про те, що письменник дуже талановитий і неабиякий. У своїх добутках він звертався до вічних цінностей, намагався відповісти на найважливіші питання, що віддавна хвилювали людей.

Оповідання “Баба Изергиль” змушує задуматися про яскраві людські характери. Саме такі люди завжди викликали в Горького повага й замилування. Про людські характери говорить сама баба Изергиль. Вона говорить, що є люди – “старі з дитинства”

і “юні, які люблять”. Сам автор повністю солідарний зі своєю, героїнею.

Легенди про Ларре й про Данко дозволяють нам краще зрозуміти, як сам Горький розумів подвиг людини в ім’я людей. Ларра, герой першої легенди, розумний і прекрасний. Але разом з тим він гордий і зарозумілий, у його серце холод И Ларра абсолютно байдужий до людей. Він свисока дивиться на всіх, уважає лише свої бажання заслуживающими уваги. Гіркий не приховує свого відношення до героя легенди.

Ларра виглядає слабким, незважаючи на зовнішню перевагу З погляду самого автора, тільки гаряче серце й любов до людей робить людини гідним членом суспільства.

Саме таким і є Данко, герой другої легенди. Він жертвує собою заради інших. Данко не замислюється про те, чи потрібна його жертва людям. Це питання для нього рівно нічого не значить Ми не сумніваємося в силі й мужності Данко.

Його переваги перед Ларрой очевидні. Тільки Данко виявився здатний на подвиг в ім’я людей, нехай навіть останні й не заслуговували такої жертви. Данко зовсім не схожий на навколишніх його людей. Він не покоряється обставинам, готовий активно діяти, а не очікувати успішного результату подій Його не лякає смерть. Навпроти, він охоче розстається з життям.

На тлі своїх одноплемінників Данко виглядає яскравою неабиякою особистістю. Він сказав тим, хто його оточували: “не вивернути каменю зі шляхи думою. Хто нічого не робить, з тим нічого не станеться Що ми витрачаємо сили на думу так тугу? Вставайте, підемо в ліс і пройдемо його крізь, адже має ж він кінець, – геть усе має кінець! ” Парадоксально, але раніше ніхто навіть не думав про те, що можна пройти ліс.

Слабкі й безпомічні люди не могли подбати про себе. Саме таке враження створюється в нас. Данко змусив людей іти вперед, забувши на час про свою уразливість. Легенду про Данко можна сприймати як вічну тему протистояння особистості і юрби Данко в цьому випадку персоніфікує особистість із великої букви, це людина з яскравим характером, розумний, талановитий. Одноплемінники героя – це юрба, безлика, сіра.

Юрба підкоряється тому, хто сильніше, хто виявить себе як лідер. Але це підпорядкування далеко не завжди гарантує юрбі благополуччя й комфорт. Лідер може виявитися тираном, деспотом. Але юрба буде змушена підкорятися Такий закон.

Данко виявляється саме таким лідером, про яке юрба могла б тільки мріяти. Він думає не про власний комфорт і благополуччя, а про те, щоб навколишні були щасливі. Духовна краса й сила особистості Данко проявляється в цьому вчинку. Розпачливий і сміливий учинок Данко свідчить про те, що він як би споконвічно готовив себе не до тої частки, що представляється більшості людей щасливої судьбою. Данко прагнув до чого грандіозному, світлому, яскравому.

І онне жалував сил заради поставленої мети. Людям навколо його запопадливість була незрозуміло, сам Данко здавався їм чужим. Навіть у шляху Данко одержав свою порцію докорів від слабких фізично й духовно одноплемінників. “Всі густіше ставав ліс, усе менше було сил!

” Можна припустити, що важко було й самому Данко. Однак він ішов уперед, не обертаючи уваги на труднощі. Одноплемінникам нічого не залишалося, як іти слідом за ним. Вони переймалися ненавистю кнему.

Адже він, по суті, зруйнував їхній мир, що був не занадто зручним, але досить звичним. Юрба не любить змін, вони неї лякають. І важкий шлях виснажив всі фізичні й духовні сили одноплемінників Данко. Він сам зрозумів, що навколишні готово його вбити, вони більше не вірять йому й не хочуть його підтримувати. Данко стало дуже важко.

Він бачив, що його оточують неварті люди “Данко дивився на ті, заради кого він поніс працю, і бачив, що вони – як звірі. Багато людей стояло довкола нього, але не було на особах їхньої шляхетності, і не можна було йому чекати пощади від них”. Ця фраза має величезне значення.

Гіркий показує, що Данко зрозумів щиру сутність своїх одноплемінників. Він більше не міг ідеалізувати їх. Як розумна людина, вона більше не міг перебувати в омані щодо їхніх моральних якостей Але, незважаючи на все це, Данко приносить власне життя в жертву заради озлоблених і нікчемних людей. Він “розірвав руками собі груди й вирвали з її своє серце й високо подял його над головою”. Серце стало світити, подібно яскравій зірці.

Люди змогли вийти з лісу, знайшли дорогу. Вони не оцінили подвигу Данко, навіть не помітили смерті героя. Яким мотивам підкорявся Данко? чиБув його подвиг зроблений в ім’я любові до людей?

Це можна було б припустити, якби ми не знали, що одноплемінники героя позбавлені шляхетності, що вони більше схожі на звірів. Герой вивів цих людей з мороку. Він розумів, що його жертва не буде оцінена. Так для чого ж був цей подвиг в ім’я людей?

Можна припустити, що Данко належав до того особливого типу людей, які вважають головним змістом свого життя служіння іншим. І нехай навколишні бувають неварті такого служіння, нехай вони вбогі й нікчемні Герої, подібні Данко, про це не міркують. Вони діють так, як підказує їм гаряче серце, що рветься із грудей






Зміна переконань це ознака слабкості.
Оповідання М. Горького “Баба Изергиль”. Подвиг людини в ім’я людей