І світла алея… І. Жиленко

Схожі твори:

1. Літературна алея (твір-опис місцевості і пам’ятника на основі власних спостережень) Є у старому центрі Харкова невеличкий сквер, де, здається, застиг час. Височать поруч величезні будинки, мчать авто, вирує поруч центральна вулиця майже двохмільйонного міста. А тут, за чавунним плетивом невисокого паркана, вузька смужка зелені, лавочки. Навіть не сквер у звичайному уявленні – просто алея. Від Сумської до Пушкінської. Невеличка, навіть прозора взимку та ранньою весною. […]...
2. Віра в перемогу добра й світла (за поезією “Досвітні огні”) Треба зрозуміти мову неба, мову цієї одвічної книги буття. Треба знайти зорю, що світить саме для нас, таємничу зорю, яка має освітити шлях знеможеним і зажуреним. Тоді раби, які в пітьмі шукають вірної дороги, зможуть підвестися з колін і рішуче вирушити в путь. Якщо ж далекі й горді небесні світи шлють лише слабке проміння, чи […]...
3. Віра в перемогу добра й світла (За поезією Лесі Українки “Досвітні огні”) Треба зрозуміти мову неба, мову цієї одвічної книги буття. Треба знайти зорю, що світить саме для нас, таємничу зорю, яка має освітити шлях знеможеним і зажуреним. Тоді раби, які в пітьмі шукають вірної дороги, зможуть підвестися з колін і рішуче вирушити в путь. Якщо ж далекі й горді небесні світи шлють лише слабке проміння, чи […]...
4. Символічний образ свічки як джерела світла і добра Символічний образ свічки як джерела світла і добра І свічки мирної не варта та країна, Що в боротьбі її не засвітила. / І. Кочерга. “Свіччине весілля”/ Вогонь, колись подарований Прометеєм, міг зігрівати, але міг і обпікати. На вогнищі готували їжу. У вогні приносили жертви богам. З палаючої, але неопалимої купини, Мойсей почув голос Бога, але […]...
5. Чарівний світ поезії Ірини Жиленко Ірина Жиленко – дитя війни. Вона залишалась сиротою ще в зовсім маленькому віці й знайшла підтримку в іншій родині. Тому, мабуть, вірить вона в людське добро, у чудеса, в казкове перетворення світу. Світогляд поетеси надзвичайно оптимістичний. Навіть свої мемуари вона назвала “Ното £егіепз” – “людина святкуюча”. Незважаючи на політичні перешкоди для національного розвитку, на тяжкі […]...
6. Дві легенди – темна і світла (За поезіями Д. Павличка “Коли помер кривавий Торквемада…” і “Два кольори”) За радянських часів Україна жила не в казці, а в ле­генді – страшній і безмірно жорстокій. І легендами нашої літератури стали вірші Дмитра Павличка “Коли по­мер кривавий Торквемада…” і “Два кольори”. Вірш “Коли помер кривавий Торквемада…” належить до циклу “Львівські сонати”. У чотирнадцяти рядках цьо­го твору змальовується алегорична картина нібито з життя середньовічної Іспанії. Помер […]...
7. Оптимістична віра в перемогу добра і світла в поезії «Досвітні огні» Збагнімо мову неба – книги одвічної! Знайдімо ту зорю, що світить для нас. Ту таємничу зорю, що освітить шлях зажуреним і знеможеним, підніме з колін рабів і тих, що в чорній пітьмі пристрасно шукають дороги! І коли далекі й горді зорі небесні шлють лише далеке проміння, чи не краще самим запалити ту зірку ясну, променем […]...
8. Підкова І. Жиленко Підкова Була зима. Ішов зелений сніг. За ним – рожевий. Потім – фіалковий. І раптом протрюхикав на коні Дідусь Мороз. І загубив підкову. Золота підкова, схожа на місяць, залишилася лежати долі. А я знайшла. Сказала їй: – Світи Тут, на вікні. Щоб все мені збулося! – Зійшлися і роззявили роти Сімсот роззяв. Стоять вони і […]...
9. “Волі і світла проміння” “Молитви” на слова О. Кониського, музику М. Лисенка Останнім часом воскресають з небуття твори української літератури, які були забороненими і не звучали в Україні. Серед них і могутній хорал на слова Олександра Кониського і музику Миколи Лисенка “Молитва”. Духовна пісня, створена в90-хроках ХІХ століття, переживши заборони царату Росії та радянського уряду, вижила. В українських середовищах Канади, США, Австралії, де знайшла захисток наша співолюбна […]...
10. Сила духа – прагнення до світла Твір по п’єсі М. Горького “На дні”. Відкрити людині глибини її душі – цього домагається в тім або іншому ступені кожний письменник. Одна з основних, може бути, і головних цілей мистецтва є розкриття цієї таємниці. Особливо це властиво російській літературі з її найглибшими морально-філософськими коріннями. Проблему добра і зла, сили і слабкості людини намагалися вирішити […]...
11. Неповторний світ поезій Ірини Жиленко Дитинство – найкращий час у нашому житті. Це пора відкриттів, мрій, фантазій, чарівних пригод. І хочеться побути в дитинстві якнайдовше. У силах поезії зберегти ці таємничі миті, повертаючи нас до них кожного разу знову й знову. Яскравий світ дитячих мрій виразно постає в творах Ірини Жиленко. Завдяки багатій уяві авторки по столиці літає чарівна казкова […]...
12. Жар-птиця І. Жиленко Жар-птиця Сусідка моя – чарівниця – Годувала надвечір родзинками У клітці золоту Жар-птицю З очима – намистинками. Одного разу сусідка не замкнула клітку – і пташка вилетіла на волю. Летіла все вище, так гарно, так вільно, Як в найзолотішім, найкращім мультфільмі… Дорослим і дітям Яснішали лиця… Проте трьохсотлітня гава, яка себе називала Павою (старезна, без […]...
13. Чарівний світ поезії Жиленко Ірина Жиленко – дитя війни. Вона залишалась сиротою ще в зовсім маленькому віці й знайшла підтримку в іншій родині. Тому, мабуть, вірить вона в людське добро, у чудеса, в казкове перетворення світу. Світогляд поетеси надзвичайно оптимістичний. Навіть свої мемуари вона назвала «Homo feriens» – «людина святкуюча». Незважаючи на політичні перешкоди для національного розвитку, на тяжкі […]...
14. Гном у буфеті І. Жиленко Гном у буфеті Ти знаєш, у нашому домі, В старому буфеті, давно Живе мій добрий знайомий – Старенький буфетний гном. Він знав ще дідуся хлоп’ям, А маму – малим дівчатком, Гукав пустунам: “Ай-яй!”, Слухняним давав шоколадки. Гном у багряному ковпачку золотить на свята сервізи. Він любить какао пить, Смоктати м’ятні гостинці. Так довго і солодко […]...
15. Блискуча гра фантазії у поезії Ірини Жиленко Злітайте! Небо ж бо велике, Хто на Пегасі, хто і так… Ірина Жиленко Поетеса Ірина Жиленко не мислить свого життя без польоту мрій. Вона знає, що діти, її улюблені читачі, часто літають “на кульках, планерах і зміях”, а тому вона вирішила випустити в повітря і свою чарівну Жар-птицю, щоб було чим захоплюватись, щоб було чому […]...
16. Прагнення до світла і правди в поезії Д. Павличка І. Правдоборча постать Дмитра Павличка (разом з Ліною Костенко та поколінням “шістдесятників” відстоює право поезії бути найвищим авторитетом української літератури, визначає шляхи розвитку української поезії). ІІ. Правда поетичного слова. 1. Перша збірка “Любов і ненависть” (1955) (літературне визначення поета, висока оцінка Андрія Малишка: “В поезії Дмитра Павличка розвинувся, задзвенів, зацвів у слові вічний голос прикарпатського […]...
17. Зимовий мотив з візитом пічника І. Жиленко Зимовий мотив з візитом пічника Душа земне переросла, Небесного ще не сягнула, Краєчок неба одгорнула На рівні серця і чола – Заплакала і геть пішла… Бо ще була душа мала. Рости ж так боляче і страшно А ми ж худобонька домашня – Нам треба хатнього тепла. Сусід (дарма, що інвалід) – Пічник, якого пошукати… Я […]...
18. За золотими вікнами зірок… І. Жиленко За золотими вікнами зірок… В земному Києві нема для мене весен. По осені – мій кожен день і крок. А як у вас там, в Києві небеснім, За золотими вікнами зірок? В земному Києві така стара я стала! А вам Господь років не добавля. Така ж яскрава посмішка у Алли! Такий же чорний чуб у […]...
19. Політ мрій (про поезію Жиленко) Поетеса Ірина Жиленко народилася в 1941 році в Києві. Вона рано втратила батьків. Потім навчалася і працювала одночасно. Коли Ірина закінчила вечірнє відділення Київського державного університету імені Т. Г. Шевченка, то спочатку працювала вихователькою в дитячому садку, потім – у редакціях газет та журналів. В творчому доробку поетеси є багато поезій для дітей. Це книжки […]...
20. Прагнення до світла і правди в поезії Павличка Дмитро Павличко в українській поезії є однією із тих постатей, що визначає її моральний авторитет. Літературне визнання прийшло до Дмитра Павличка відразу. Вже першій збірці поета «Любов і ненависть» (1953) Андрій Малишко дав високу оцінку: «В поезії Дмитра Павличка розвинувся, задзвенів, зацвів у слові вічний голос прикарпатського Покуття, з смереками і дубами, з мозолистими, шкарубкими […]...
21. Птахи взимку (твір-роздум) Ось і прийшла холодна і сніжна зима. Все вкрито білим пухнастим килимом. Мені і моїм друзям дуже подобається гуляти, грати на вулиці. Якщо змерзнемо, розійдемось по домівках. Вдома тепло, приємно сидіти біля вікна і дивитись на білі дерева. Ось на моє вікно сіла синиця. Вона така маленька, їй, мабуть, дуже холодно. А що вона може […]...
22. Твір на тему: Моя кімната У мене невеличка світла кімната з приємними світло-сірими шпалерами. На всю стіну – величезне вікно, через яке до кімнати зранку заглядає сонечко. Посеред приміщення – круглий стіл коричневого кольору, з вишуканою різьбою, прикрашений червоними гвоздиками у керамічній вазі. Біля стола – два стільці. Навпроти дверей стоїть книжкова шафа, в надрах якої зберігаються справжні скарби – […]...
23. Мій улюблений вірш Мабуть, треба почати з того, що я люблю поезію, отже і улюблений вірш у мене не один. Щоразу це один зі збірки, яку я прочитав (а може бути так, що збірка є, а вірша для мене немає). То ходив під впливом Івана Драча: “Через ліс-переліс, Через море навкіс Новий Рік для людей подарунки ніс”, там […]...
24. Я пишу вірші (твір-роздум) Я пишу вірші. Один з них я показала нашій учительці з літератури. Він їй дуже сподобався. Ось цей вірш: Все вкрито інеєм давно. Це перший з подихів зими. Моє зачинене вікно – Це другий з подихів зими. Усі дерева сплять неначе Та кришталеві бачать сни. І дощ у небі більш не плаче – Останній з […]...
25. Ввічливі слова (твір-роздум) Чи замислювались ви над тим, яку роль у вашому житті відіграють ввічливі слова? Я – так. І ось що виявилося. Якщо до людини звертаються гречно, вона і сама буде гречною з тобою. Су­діть самі. У нас у класі є один хлопчик. Він увесь час говорить грубі слова. Не знаю, чому. Можливо, його батьки так розмовляють. […]...
26. Наш струмок (твір-опис) Ми живемо поряд зі струмком. Це справжня оаза у центрі великого міста. Мені подобається ходити до струмка по воду. Вона чиста, “м’яка” і добра на смак. Чай, заварений на цій воді, дуже смачний. Стежина до струмка біжить униз. І ліворуч, і праворуч неї ростуть дерева. Ось родина струнких берізок золотіє у сонячному промінні. Під подувом […]...
27. Назвіть і прокоментуйте основні мотиви поезій Генріха Гейне Генрих Гейне – поет-романтик, “один з найбільших ліриків світу”, як назвав його український поет Максим Рильський. Основні мотиви його поезій поділяються на два напрями. Перший – це ніжна лірика кохання поета-романтика. Друга – це громадянська лірика, оспівування ідеалів рівності в суспільстві, боротьби за соціальну справедливість, революцій. Кохання для Гейне було святинею, яка прикрашає світ, рухає […]...
28. Моя кімната (опис приміщення) Моя кімната невелика, але дуже затишна. Мені дуже приємно і зручно тут, бо є все, що мені необхідно. Кімната квадратної форми, дуже світла, тому що велике вікно виходить на південь. Перед вікном стоїть тасьмовий стіл з настільною лампою, поряд з нею – підставка для ручок і олівців. У шухлядах столу я зберігаю зошити та інші […]...
29. Мій улюблений вірш С. Єсеніна Мій улюблений вірш С. Єсеніна Сергій Єсенін – один із найвитонченіших російських поетів. Його вірші щирі, глибоко ліричні. Вони сповнені любові до людей, до природи рідного краю, до всього живого на землі. Природа у віршах Єсеніна живе неповторним поетичним життям. Вона в постійному русі, в нескінченній мінливості. Подібно до людини, вона співає й шепоче, сумує […]...
30. Якби я був учителем. Твір-міркування Якби я був учителем, то, заходячи в клас, я починав би урок з якого-небудь жарту. Це добре розслаблює й задає тон подальшим заняттям. Ще б я доручив кожному учневі провести урок відповідно до шкільної програми, нехай готуються й діють самостійно. Ще б я не сидів за окремим учительським столом, а проводив би урок за якою-небудь […]...
31. Хліб у житті людини (за поезією “Пахне хліб”) В усі віки хліб був найбільшим з багатств. У кожній родині – це найперший годувальник, дарунок Божий, батько, всьому голова і розпорядник. Платон Воронько в своїй поезії звертається до теми нелегкої праці хліборобів, а також до вічного образу хліба. Пахне хліб, Як тепло пахне хліб! Любов’ю трударів І радістю земною… Хліб – це наше найдорожче […]...
32. Яскравість і сила поетичних образів Ф. Тютчева Нам розповіли, що Федір Іванович Тютчев був професійним дипломатом. А в дипломатії кожне слово чи словосполучення дуже важливе. Через те він і навчився точно добирати слова до віршів. У всякому разі, я так гадаю. А влучно дібране слово завжди яскраве і сильне. І тому Пушкін надрукував вірші Тютчева у своєму журналі. Мені дуже подобається вірш […]...
33. Літературний аналіз вірша Лєрмонтова “Смерть поета” Вірш “Смерть поета” складається із двох частин. Перша частина – елегія, а друга – сатира. У цьому вірші Лєрмонтов обвинувачує в смерті Пушкіна не тільки Дантеса, але й все суспільство. На думку Лєрмонтова, причина загибелі Пушкіна в тім, що поет приречений на самітність і не міг цього винести. Він кидається в далекий йому мир і […]...
34. Творчість Л. Глібова. Дитячі роки Л. Глібова Дитинство Л. Глібова минало у селі Горби Кременчуцького повіту. Батьки його не цурались народних звичаїв. Хлопчикові подобалось слухати щедрівки, колядки, народні пісні. До школи Льолик (так звали його в родині) спочатку не ходив, а вчився дома. Вчителькою його була Орина Гаврилівна. Гімназичні роки Л. Глібова. З тринадцяти років Леоніда відвезли в Полтаву там влаштували в […]...
35. Змалювання важкого життя дитини-сироти у вірші “На Великдень, на соломі…” Т. Г. Шевченко народився в сім’ї кріпаків. З одинадцяти років жив без батьків, вони померли. Малий Тарас поневірявся по людях: був наймитом, пастушком, козачком у пана. Вірш “Мені тринадцятий минало” має автобіографічну основу, в ньому поет згадує дитинство, “як пекло”. У вірші передані настрої і переживання малого хлопчика, який почуває себе скривдженим. У нього немає […]...
36. Твір на тему “Моя заповітна мрія” Я маю заповітну мрію і дуже сподіваюсь на її здійснення. Я хочу доторкнутись до веселки, дізнатись де вона бере фарби для свого чарівного мостика, звідки простягає свій початок і куди ховає свій кінець. Всі кажуть, що це лише фантазія і нічого більше, та я вірю в свою в мрію, і знаю, що прийде день коли […]...
37. Якби я повів себе зустрівшись з ангелом Тихим зимовим вечером я поверталась Настрій був поганий. Я посварилась з кращою подругою через якусь дрібницю. Хотілось швидше повернутись додому і поплакатись в подушку. Тут коло свого будинку я побачила зовсім незвичайного юнака. Він весь ніби світився. Я вже думала заходити, але він окликнув мене. Я обернулась. Звідки цей юнак знає як мене знати? Він […]...
38. “Люблю отчизну я, но странною любовью…” (М. Лєрмонтов) Любов до батьківщини, почуття патріотизму… Як їх пояснити? За що мати любить свою дитину? А за що ми любимо своїх матерів? Адже далеко не всі діти, якщо подивитися збоку, гідні материнської любові. Але це – якщо збоку. – Так і любов до батьківщини. Вона є, тому що є країна, у якій народила тебе мати, де […]...
39. Народні Легенди – Скарбниця первісних уявлень українців про Всесвіт і людину Народні легенди – скарбниця первісних уявлень українців про Всесвіт і людину Чому одні дерева восени скидають листя, а інші лишаються зеленими протягом року? Чому сонце щоранку сходить в тому самому місці і щовечора ховається за тими самими пагорбами? Звідки береться вода у струмочку і куди вона потім тече? І чому? І що було спочатку, коли […]...
40. Моя улюблена пора року (за віршем Павла Тичини “Де тополя росте”) Я дуже люблю літо. Влітку такі довгі дні, так багато сонця, світла, простору. Приємно потрапити під теплу зливу або срібний сліпий дощик, завмерти від дива, побачивши в небі веселку. Вабить до себе чарівною прохолодою річка, з насолодою пірнаєш у таємничу її глибину. А яка радість натрапити в лісі на суничну галявину або сім’ю грибів-боровичків. Довго […]...