І. П. Котляревський. “ЕНЕІДА”

Стислий виклад твору Івана Котляревського “ЕНЕІДА” . Даний Матеріал призначений для повторення даного твору. Адже, щоб нормально підготуватись до тестування його необхідно прочитати або прослухати повністю

Після того як греки спалили Трою, Еней (один із героїв Троянської війни в античній літературі) із деякими вцілілими троянцями, зробивши човни, поплив морем.

Юнона, дружина Зевса, була на боці греків і дуже не любила Енея, надто за те, що “мамою Венеру звав”. Вона намагалася знищити його за допомогою бога вітрів Еола, але

Еней звернувся до Нептуна, і море заспокоїлось. Венера, яка спостерігала за бурею, вирішила піти на поклон до Зевса. Верховний бог заспокоїв її, сказавши, що доля Енея вже вирішена і ніхто не зможе її змінити.

Еней збудує сильне царство І заведе своє там панство; Не малий буде він панок. На панщину весь світ погонить, Багацько хлопців там наплодить І всім їм буде ватажок.

За планом Зевса, Еней повинен був заїхати до Дідони (карфагенської цариці), там відпочити, погуляти, але потім плисти далі, виконуючи Зевсову волю. Так і сталося. Закохана Дідона робила все, аби Еней забув про своє лихо, вигадувала різні ігрища й розваги. Троянці

ходили по вечорницях, веселились увесь час – отак і жили. Еней зовсім забув про Рим, куди мав їхати, щоб заснувати там своє царство. Зо два роки провів він у Дідони. Аж якось ненароком Зевс глянув з Олімпа на землю і побачив, як гуляють троянці. Розлютився він і послав до Карфагена Меркурія (бога торгівлі й вісника Зевса) нагадати Енеєві, що він мусить робити. Еней змушений був покинути Дідону, в яку теж закохався. Не в силах забути Енея, Дідона наклала на себе руки, зійшовши на вогнище.

Наступну зупинку троянці зробили на острові Сицилія у царя Ацеста. Той день, коли Еней прибув до Ацеста, був днем смерті Анхіза – батька Енея. Син влаштував багаті поминки.

У цей час на Олімпі зібралися до Зевса на обід гості. Поки боги відпочивали, Юнона запалила троянські човни. Еней, помітивши пожежу, почав молити богів, а потім попросив пустити з неба бурю. Боги зглянулися на троянців, але частина троянських човнів згоріла, і Еней не знав, що робити – пливти далі чи зостатися в Сицилії. Уві сні до нього прийшов батько Анхіз і порадив залишити Сицилію і вирушити до Риму, а також прийти до нього в пекло обміркувати якусь справу.

Прокинувшись, Еней подякував Ацестові за гостинність, і троянці продовжили путь.

Довгенько плавали вони морем, а згодом пристали до берега. То була Кумська земля. Троянці швидко побраталися із місцевими жителями і почали гуляти. Еней пішов шукати дорогу до пекла. Знайти її допомогла пророчиця Сивілла. Удвох вони пройшли вулицею до пекла, на якій жили Дрімота, Зівота, Смерть, а за ними в ряд стояли: Чума, Війна, Холод, Голод та всі інші мирські лиха.

Згодом вони дісталися річки Стікс. Перевізник Харон доставив їх до пекла і показав, куди йти далі.

Нарешті вони потрапили до пекла. Там все поблідло і поблекло, Нема ні місяця, ні звізд… Смола там в пеклі клекотіла… В смолі сій грішники сиділи І на огні пеклись, горіли, Хто, як, за віщо заслужив…

Пани там тяжко працювали, за те їх мордували, що на землі людей вважали за скотів. Брехуни лизали гарячі сковороди, а скупим вливали розтоплене срібло у рот.

У пеклі Еней зустрів Дідону, побував у царському домі Плутона, а потім знайшов Анхіза. Той забрав Енея до своєї господи, і ворожки переказали Енеєві його долю.

Од його має розплодитись Великий і завзятий рід, Всім світом буде управляти…

Повороживши, Еней попрощався з батьком, і з Сивіллою повернуся на землю, до троянців.

Еней відплив із товаришами з Кумської землі. Через деякий час вони опинилися біля острова цариці Цирцеї. Вона була “люта чарівниця і дуже злая до людей”, тому всіх, хто потрапляв до неї, перетворювала на скотів. Троянці проспівали молебень Еолу, і бог вітрів відігнав кораблі Енея від клятого острова.

Пливучи морем, Еней побачив русло річки Тибр, а боги якраз і наказали пливти до берегів Тибру і тут заснувати царство. Зійшовши на берег, троянці почали “копати, строїть…”

Це була латинська земля (центральна частина сучасної Італії), і правив нею цар Латин. Цар відзначався скупістю, мав дружину Амату та молоду вродливу дочку Лавинїю (Лавису). Серед усіх женихів, що сваталися до Лавинії (а їх було чимало), Аматі і Латинові найбільше подобався сусідній цар Турн (цар рутульців – італійського племені). Всі мешканці Латинової землі очікували майбутнього весілля, і саме перед сватанням приплив Еней. Щоб познайомитися з царем, Еней відправив до Латина послів із дарунками. Посли передали такі дари: Лавинії – килим-самольот, Аматі – скатертину-самобранку, а Латину – чоботи-скороходи. Подарунки сподобались, і Латин запросив Енея в гості, теж дарами наградив і майже зятем називав, бо вирішив саме за нього віддати дочку.

З Олімпу за Енеєм і троянцями слідкує Юнона. За її намовою фурія Тезифона навіює Турнові сон, у якому не він, а Еней стає нареченим Лависі-Лавинії. Під враженням цього сну Турн виступає на боротьбу з Енеєм. Становище троянців ускладнюється й тим, що вони, полюючи, зацькували цуцика Лависиної няньки. Розлючена стара зібрала своїх людей, і пішли вони бити троянців. Підбурені Аматою й Турном, латинці на вулицях кричали: Війна! Війна! проти троянців, Ми всіх Енеєвих поганців Поб’єм – іскореним їх род. Латин не хотів війни, проте Вельможі царство збунтовали, Против царя всіх наущали… І всі почали готуватися до війни. Турн відправляє послів до сусідніх царів,

Щоб ті прийшли допомагати йому. Військо Енея теж готується до війни. Щоб

Перемогти Турна, Еней їде до Аркадії просити допомоги в царя Евандра.

Мовчки вислухавши Енея, цар відповів:

Дамо вам війська в підпомогу,

І провіанту на дорогу,

І грошеняток з якийсь міх.

Разом з Енеєм Евандр відправляє й свого сина Палланта, щоб навчився військового ремесла.

Вночі Енеєві сниться Венера, яка принесла йому зброю, викувану Вулканом. Ця зброя додасть Енеєві казкової сили, здатної здолати ворога. Поки Еней не повернувся з допомогою, Турн вирішує напасти на кріпость (фортецю) троянців. Взяти її приступом не вдається, і тоді він наказує спалити троянський флот. Вночі двоє троянців, Низ і Евріал, забралися до ворожого табору і перерізали чимало ворогів. їх спіймали і вбили. Турн думає про нову битву, прагнучи помститися троянцям за нічну різню. За допомогою Юнони він та його союзники потрапляють у кріпость троянців. Ідуть запеклі бої, троянці гуртом навалилися на Турна, і він відступив аж до річки Тибр, стрибнув у воду і “пустився вплав”.

В цей час на Олімпі Зевс забороняє богам втручатися в земні справи. А на землі Турн знову повів своїх воїнів на кріпость. Билися цілий день – “насилу розвела їх ніч”. Вночі повернувся Еней з Паллантом та військом. Знову зав’язується битва, і Турн вбиває Палланта. Провівши тіло загиблого в столицю Паллантова батька Евандра, Еней повертається до кріпості. Там на нього чекають рутульські посли, просячи про перемир’я, щоб поховати загиблих. На це Еней сказав, що рутульцям не слід воювати з ним, бо він не держить на них зла. Його ворог – Турн. Тож нехай поєдинок між Енеєм і Турном вирішить долю цієї війни. Хоч як цього не хотілося Турнові, він погодився на бій з Енеєм. А поки йшли переговори, троянці готувалися до штурму латинського міста. Знову почалася війна, але вже біля брам латинців. Другого дня вранці два табори зайняли позиції, щоб спостерігати за поєдинком Турна і Енея. Юнона знову вирішила допомогти Турнові. Зевс розгнівався на неї і сказав, що Еней стане безсмертним, як усі боги, а безсмертного не можна вбити, тому він радить Юноні заспокоїтись. Без допомоги Юнони Турн лишився своєї сили, і Еней легко його вбив. Душа рутульська полетіла До пекла, хоть і не хотіла, К пану Плутону на бенкет. Живе хто в світі необачно, Тому нігде не буде смачно, А більш, коли і совість жметь.

Травестія (з французької) дослівно означає переодягання. Бо й справді герої поеми римського автора у творі Котляревського одягнені в національний одяг українців, вживають українські національні страви і напої, співають українських пісень. їхні звичаї, весь побут, життя різних соціальних станів – усе, як було в Україні у XVІІІ ст. Жанр бурлеску (від італ. жарт) вимагав, щоб про буденне говорилося “високим штилем”, піднесено, а героїчний зміст викладався зумисне вульгарно. Суть травестії та бурлеску – в різкому контрасті між темою й характером її розкриття.



1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...



Як не помилитись у виборі друга.
І. П. Котляревський. “ЕНЕІДА”