«Еней був парубок моторний»

Поема «Енеїда» І. П. Котляревського – унікальний твір української літератури за своїм жанром, темою, художніми особливостями. Де ще зустрінеш такий густонаселений твір у нашій Літературі?

Головним героєм поеми став звичайний собі «парубок моторний» Еней. Якщо Вергілій у своїй поемі «Енеїда» з допомогою цього образу хотів підкреслити благородне, «божественне» походження римського народу (як відомо, Еней – внук Зевса, син богині Венери), то Котляревський розповів про нього як про українського козака.

Еней був парубок моторний

І

хлопець хоть куди козак,

Удавсь на все зле проворний.

Завзятіший од всіх бурлак.

Кошовий Еней – троянець відважний, хоробрий ватажок, умілий організатор і керівник. Він хоч, на перший погляд, і мало чим відрізняється від своїх друзів-гультіпак, та все-таки у вирішальну хвилину саме йому доводиться приймати рішення. Згадаймо шторм на морі, коли Еней здогадується «всунути в руку Нептуну» півкопи грошей.

Результат бою з рутульцями теж залежав від двобою Енея з Турном. До того ж хоч і здається Еней іграшкою в руках богів. він сам по своїй волі спілкується з богами, спускається в пекло, аби дізнатись, як діяти далі.

Він передусім покладається на себе та своїх друзів, а потім уже на волю богів.

По-різному змальовує Котляревський свого героя. З гумором, з ущипливою усмішкою, але завжди з любов’ю. Так, він розумний, здатний на дипломатичні стосунки з Ацестом, Евандром, відчайдушний, сміливий вояка, вірний троянському побратимству. Але письменник ніколи не ідеалізує його.

Це насамперед завзятий козак – запорожець, який «садить гайдука», любить багато випити й добре погуляти. Портретний образ Енея зустрічається в тексті не раз, та не завжди він змальований світлими фарбами. З похмілля у нього «Опухли очі, як в сови, І весь обдувся, як барило».

Звичайно, такого зображення вимагала травестійно-бурлескна тональність поеми, але це змалювання героя не викликає читацького осуду. Нам симпатичний цей герой, бо він з роду козацького. Це пройдисвіти, босяки, гультіпаки, але водночас лицарі, герої, неймовірно витривалі й надійні люди. Як частину цілого подає нам образ Енея великий майстер слова. Козак – це завжди частина великого козацького братства, а чи є що святіше за братство для козака?

Як і на початку поеми, в кінці Еней такий самий життєрадісний ватажок-гульвіса, здатний до залицянь і горілки, легковажний, та, коли треба, – розсудливий, строгий і хитрувато-дотепний. Яскравий, живописний і такий земний, веселої української вдачі цей літературний герой.






Чи кожна людина заслуговує на повагу.
«Еней був парубок моторний»