Героїчний епос народів. Історична довідка
Розміщено від Tvіr в Вторник 25 мая
Отже, ІV століття нової ери, Західна Європа. Небосхилом колись могутньої Римської імперії поповзли хмари, одна тяжча за іншу. Начебто зовні все було як завжди: Рим розкошував, легіонери підтримували порядок на величезних територіях, заселених підкореними племенами, а у “вічному йісті” знать, та й плебс, поводились так, ніби дожива”ли останні деньочки: одне за одним організовувалися криваві, “нерволоскотні” видовища, відбувалися “за оргією оргія” – у повітрі пахло смертю…
А у 395
Дуже цікаво й дуже по-різному склалася їх доля..
Читаючи західноєвропейські літературні твори, слухаючи абсолютно не пов’язані з літературою радіо – та телепередачі, можна поставити собі запитання: за що нинішня
По-перше, давайте порівняємо сам термін існування західної та східної “ДІЛЯНОК” колишньої Римської імперії, відповідно 81 рік і 1058 років (Константинополь, він же Царград, сучасний Стамбул, поборений турками у 1453 році – це і є дата падіння Візантії). І майже весь Цей час Візантія, спадкоємиця Риму, диктувала Західній Європі правила гри.
До того ж, у Західній Європі, ЯК уже відзначалося, майже перервалася, а подекуди таки перервалася “нитка часів”. VІ століття – час найпохмурішого занепаду Західної Європи і найбільшого розквіту Візантії. Зараз тільки й мови, що про надзвичайно велику роль Ренесану, епохи Відродження у європейській і всесвітній культурі, і взагалі у розвиткові людства. Що ж відроджували західноєвропейські діячі культури? Античну греко-римську культуру, гума-~ ністичний ідеал гармонійно розвиненої людини. А чи вам відомо, звідки виник сам термін “відродження”? Мало хто знає, що первісно “відроджували” давно забуту давньогрецьку мову. Адже, лише опанувавши її, можна було прочитати те, що збереглося від давньогрецької літератури. А от у Візантії давньогрецької не забували. І твори давньогрецьких класиків там читали постійно. В оригіналі! Отож, те, що Західна Європа відроджувала, у Візантії було ЖИВИМ. Можна лише уявити, як ця, від античності успадкована культура повинна була дратувати безграмотних західноєвропейських баронів і корольків-феодалів. А от хто заздрив смертельно – так це католицький Рим, Ще б пак, втратити такий ласий шматок, як Візантія. З якого б дива тим рицарям збиратися у хрестові походи, якби їх не забезпечили:
А) ідеологічно – Рим, папське благословення; б) фінансово – головним чином венеційські купці, “бізнесмени”, яким Царград давно заважав торгувати так, як їм того хотілося.
Ще один досить відомий факт; київські князівни, які навчали сво х чоловіків – західноєвропейських королів – грамоти, тобто були освіченими. А звідки ж та освіченість у слов’ян? Та од тієї ж Візантії! Так який кордон слов’янських володінь: із Західною Європою чи з Візантією”-перетнули святі Кирило і Мефодій, ті, хто навчив слов’ян писати й читати? Звичайно, кордон із Візантією. І, нарешті, недаремно наші пращури обрали серед багатьох релігій світу саме християнство, і головне – візантійський, царградський, православний обряд? Бачите, як вийшло: у той час, коли Західна Європа не могла похвалитися не лише особливим розумом (майже абсолютна безграмотність), а й м’язами, Візантія мала і перше (так, одна з родичок візантійського імператора, привезла з собою в посаг – БІБЛІОТЕКУ; не золото Беовульфа, або скажімо, нібелунгів, а – бібліотеку), й друге. Та й “шлях із варяг у греки” (чи не за культурою, зокрема?) проходив саме через Київську Русь…
Отже, Західна Римська імперія проіснувала недовго – лише 81 рік. Але головну свою функцію виконати вона встигла. А було це так.” За лісами, за горами, якщо конкретніше – то за Уральськими горами, визрівала страшенна для Західної Римської імперії небезпека – об’єднувалися племена угрів, сарматів і головне – тюркомовних хунну, яких зараз знають як гуннів.
А через два роки помер ватажок гуннів – Аттила. Але як Аттила помер! На ложі чарівної германської дівчини Хільдіко у першу шлюбну ніч, надмірно захопившись дарами Бахуса, від крововиливу у мозок. Після смерті Аттили його величезна різноплемінна імперія розпалася. То чи могли германські народи пройти повз такий факт, не поклавши його в основу безлічі фольклорних творів (що таке фольклор? літературно оброблена плітка?)? Звичайно ж, ні. Серед Германських народів з’явилася така версія цієї події: патріотка Хільдіко хитрощами Й ЖІНОЧОЮ принадністю заманила страшного гунна Аттилу до себе на ложе та там його і вбила. Ви помітили схожі мотиви: філістимлянка Даліла – українка Роксолана – германка Хільдіко. Народи у своїй фантазії шукали захисту від ворогів. Але не всі виводили своїми захисниками Жінок. Якщо у країни є достойні захисники (саме захисники, а не захисниці), жінці цієї країни, вибачте, не обов’язково лягати у постіль до чужинця, шоб таким чином боротися за свій рід. Звичайно ж, сказане аж ніякою мірою не принижує ЧЄСНОТ самих жінок, які боролися з чужинцями, зовсім навпаки.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)