Героїчний характер образів поеми «Гайдамаки»

Найбільшим і найвизначнішим твором у ранній творчості Тараса Шевченка є історична поема «Гайдамаки». Її історична основа – селянське повстання на Правобережній Україні 1768 року – Коліївщина, одне з найбільших повстань українського народу проти польсько-шляхетського гноблення. Головний герой твору – повсталий народ. «Гайдамаки» – поема полум’яного, грізного народного гніву, породженого соціальною і національною кривдою:

…Замучені руки

Розв’язались – і кров за кров,

І муки за муки!

Гайдамаки – це, стверджує

поет, герої, орли. Вони нещадні і непримиренні у своєму всенародному визвольному пориві, у відплаті панам за заподіяні кривди, знущання:

Як смерть люта, не вважають

На літа, на вроду…

…Де пройдуть – земля горить,

Кров’ю підпливає.

Образ повсталого народу конкретизується в поемі в трьох героїчних постатях – Яреми Галайди, Максима Залізняка та Івана Гонти. Образ Яреми-наймита, а згодом повстанця-гайдамаки має реальну основу, хоч у його створенні велика роль належить творчій уяві.

Ярема постає як типовий образ повстанця-гайдамаки, учасника всенародної війни проти польсько-шляхетського

панування, у ньому втілені кращі риси народного характеру. Він сповнений ненависті, лютого гніву до ворогів і прагне помститися їм за всі кривди. Це почуття приводить Ярему в гайдамацький загін Максима Залізняка, де він своєю мужньою безкомпромісною поведінкою здобуває загальну шану. Із наймита, над яким знущається хазяїн-корчмар, Ярема перетворюється на грізного месника, стає незламним борцем за народну волю й права. Він буває страшний у своєму праведному гніві:

А Ярема – страшно глянуть –

По три, по чотири так і кладе.

У героїчному плані змальовано в поемі і ватажків повстання – Максима Залізняка та Івана Гонту. Залізняк – ватажок повстання, патріот, улюбленець народних мас. Гайдамаки шанують та уславлюють його: «У нас один старшина – батько Максим». Він виявляє високу мужність у бою, особистим прикладом запалює повстанців на боротьбу. Це – щира душа, він живе інтересами народу, кровно з ним пов’язаний.

Змальовуючи боротьбу українського народу в минулому, Шевченко прагнув збудити почуття національної гідності у своїх співвітчизників. Народ повинен знати свою історію, тому великий український поет і наголошує на повчальних уроках Коліївщини:

Слухайте, щоб дітям потім розказати,

Щоб і діти знали, внукам розказали,

Як козаки шляхту тяжко покарали.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Героїчний характер образів поеми «Гайдамаки»