Моя улюблена історична пісня

Багато чого ми сприймаємо, але не розуміємо по-справжньому: минулися часи національного пригноблення, відтепер наш народ вільний і сам обирає свій шлях, ніхто вже не зазіхає на незалежність українців, минулися міжконфесійні конфлік­ти, – тепер кожен сам обирає собі віру й носить її в своєму серці… Але історичні пісні все одно не залишають нас байдужими!

Готуючись до написання цього твору, я прочитав багато історичних пісень. Жод­на з них не залишила мене байдужим. Боротьба із турецько-татарськими загарбни­ками, війни проти пригноблення

нашої віри, боротьба проти соціальної несправед­ливості – все це відбивалося в моїй душі, поставало в уяві, хвилювало мене…

Мабуть, однією з моїх найулюбленіших історичних пісень є пісня про Устима Кармалюка – “За Сибіром сонце сходить…”. Славетний Устим Кармалюк постає в цій пісні українським Робіном Гудом:

З багатого хоч я іі візьму – Убогому даю. Отак гроші поділивши, Я гріхів не маю.

Звісно, дії головного героя зараз назвали б протизаконними. Але й за тих часів хіба чиновники та пани діяли за законом, та й закон хіба не існував тоді лише на папері? Як справжній Робін Гуд, герой цієї пісні

мав свій “кодекс честі”:

Зовуть мене розбійником, Кажуть – розбиваю. Ще ж нікого я не вбив. Бо й сам душу маю.

Він воює не проти людей (адже всі люди – браття, а вбивство – страшний гріх), а проти несправедливості, проти бідності простих людей, які не можуть ви­братися зі злиднів, хоча й важко працюють.

Народ, вдячний Кармаїюкові за його боротьбу, створив пісню про свого героя, іалишивши його жити у століттях та народній пам’яті. На щастя, ті часи минулися.

Звісно, і зараз світ не став справедливим та сповненим любові настільки, наскільки ми б цього прагнули, але кожна людина має всі можливості досягти того соціаль­ного становища, якого вона заслуговує відповідно до своїх талантів, працездатнос­ті, особистих якостей. Вже не має значення, в якій родині ти народився (селян, ро­бітників чи вчених), всі шляхи відкриті для того, хто хоче досягти поваги людей та певних матеріаіьних статків. Іноді я замислююсь над тим, чому одні історичні події відбулися, а інші – так і залишились нереалізованими. Можливо, діяльність героя народної пісні і його прагнення соціальної справедливості також мали велике зна­чення для нас, його нащадків, котрі тепер живуть у вільній державі.

Судячи з тексту народної пісні, життя Устима Карматюка важко назвати щас­ливим, його доля була трагічною, проте його самопожертва допомогла багатьом людям вижити, пробуджувала у них віру в людей та у краще майбуття. Неможли­во самотужки змінити й виправити несправедливий світ, але це не означає, що не варто пробувати, не варто спрямовувати свої сили на добрі справи! Тому завзята боротьба Карматюка, оспівана в пісні “За Сибіром сонце сходить…”, гідна захо­плення й поваги.-Я помітив, що історичні пісні українців часто не просто оповіда­ють про історичні події, а й пробуджують у наших душах бажання самим робити добро, боротися проти несправедливості. Звісно, зовсім іншими методами, аде все одно заради єдиної мети – добробуту, любові та справедливості…






Сумна історія життя маленької людини.
Моя улюблена історична пісня