Без верби і калини нема України (за твором М. Вороного “Євшан-зілля”)

Схожі твори:

1. Без верби та калини нема України Ліс та його скарби нерозривно пов’язані з життям людини. Ліс дає притулок, їжу, деревину, яку використовують у виробництві та будівництві, у народних промислах і мистецтві та ще багато де. Але існують ще й рослини, що зараз сприймаються як певні символи. Скажімо, улюблена рослина-символ у росіян – береза, у канадців – клен, а в українців символами […]...
2. “Життя з думками про Україну…” (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Де ж того євшану взяти, Того зілля-привороту, Що на певний шлях направить, – Шлях у край свій повороту?! М. Вороний Журавлями розліталися по всьому світові українці. Що змушувало їх залишати рідну землю? Чого шукали вони в чужих країнах? Багатостраждальна історія нашого народу. Ми не повинні забувати тяжких її сторінок. Страшно навіть через століття ступати болючими […]...
3. Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Ім’я Миколи Вороного назавжди ввійшло в українську літературу. Але тридцять років твори його не могли зустрітися з читачем. Творчість М. Вороного не вписувалась прокрустове ложе літератури того часу. Його хотіли бачити прямим і однозначним, рівним і однотипним. Але він був різнобарвним, багатотемним, непостійним, неповторним, то сумним, то […]...
4. Дух непокори, дух свободи в поемі М. Вороного “Євшан-зілля” Про це святе почуття людини і йде мова в одному з найпатріотичніших творів – поемі М. Вороного “Євшан-зілля” (1899). В основу сюжету покладено легенду з літопису про сина половецького хана, якого взяв у полон з ясирем князь Володимир, оточивши “його почтом і розкошами догідно”. З часом юнак, кохаючись у розкошах, почав забувати рідний степ, а […]...
5. Спалах любові до рідної землі за поемою Вороного “Євшан-зілля” Народ живий, доки живе його історична пам’ять. Це незаперечна істина, яка давала можливість не одному поколінню українських письменників знову і знову повертатися до славних чи ганебних сторінок минувшини. Не раз закликали митці не відриватися від рідної землі, не забувати, “яких батьків ми діти”. Здавна проблема збереження історичної пам’яті бентежила серця – про це свідчать старовинні […]...
6. Пишемо твір: Проблема історичної пам’яті в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” В давніх літописах наших Єсть одно оповідання… Я читаю ці рядки, і перед моїми очима постає Україна – зкривавлена, розбита. Я бачу її рятівників – гетьманів “батька” Богдана, Петра Дорошенка, які намагалися підняти її з руїн, але марно. Про історичну минувшину нашої країни є немало історичних дум, пісень. Драматичної історії торкнувся і Микола Вороний у […]...
7. Твір на тему: “Історична пам’ять народу в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” На долю українського народу випало чимало горя і ніхто не може дати відповідь на питання: за що? За що український народ катували, засуджували до розстрілів, відправляли до таборів, морили голодом? Проте незважаючи на всі ці катування й поневіряння українці змогли зберегти свою історичну пам’ять. Микола Вороний казав, що все те зло, яке чинилось проти нас […]...
8. І безпечне, і вигідне життя ханського сина в київському полоні (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) І безпечне, і вигідне життя ханського сина в київському полоні (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Дух непокори і свободи живе в серці тільки тієї людини, яка усвідомила себе сином рідної землі, рідного краю. І це найсвятіше почування “живить надію, певну віру в ідеали”. Про це святе почуття людини і йдеться в одному з найпатріотичніших творів […]...
9. Народна пам’ять, або Як написати твір за поемою Миколи Вороного “Євшан-зілля” Народився Микола Кіндратович Вороний у 1871 році на Катеринославщині (тепер Дніпропетровська область) в заможній сім’ї ремісників, що зберігала українські традиції. Батько походив із селян, був онуком кріпака, який свого часу зумів записатися до міщан. Зате мати була з роду відомих українських діячів культури, до яких належав Прокіп Кола-чинський, ректор Києво-Могилянської академії. Мати передала малому хлопцеві […]...
10. Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” “Євшан-зілля” – це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у достатку. Все було б гаразд, але на Батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хотів […]...
11. “Слово, що живить надію й певну віру в ідеали” (за поемою М. Вороного “Євшан-зілля”) Микола Вороний написав поему “Євшан-зілля” в останній рік XІX століття. Минуло понад сто років, а твір і досі залишається актуальним для українців. Задум написати поему з’явився у Миколи Вороного відразу ж після того, як він прочитав у давньоруському літописі історію про полоненого сина половецького хана, який жив у розкошах і майже забув рідний край. Давнє […]...
12. Проблема історичної пам’яті в поемі “Євшан-зілля” Поему “Євшан-зілля” написав талановитий письменник Микола Вороний. Для його поезії характерні глибокі філософські роздуми, гаряче бажання щастя рідному народу. У поемі “Євшан-зілля” автор розкриває проблему вірності людини рідному краєві, своєму народові. На мою думку, це найголовніше, бо треба любити, поважати і ніколи не забувати рідний край. У своїй поемі М. Вороний звертається до людей, які […]...
13. Пишемо шкільний твір по поемі Вороного “Євшан-зілля” Хоч би про що писав Микола Вороний, завжди в його творах був присутній образ рідної землі. Для поета не було нічого святішого за страдницьку, підневільну Україну: вона снилася йому вночі, вона надавала снаги жити вдень. Але не міг більше Вороний бачити, як з неї знущаються і як вона сама дає з себе знущатися. І, маючи […]...
14. Літописна основа сюжету поеми М. Вороного “Евшан-зілля” Микола Вороний – талановитий поет і критик, історик і перекладач. Та працювати на повну силу він не міг через переслідування, звинувачення в контрреволюційній діяльності, арешти. А вся провина полягала в тому, що поет дуже любив свій край, український народ, уболівав за Його долю. Цікавився М. Вороний історією України, знайомився з літописами, працював з архівними документами. […]...
15. Тема вірності Батьківщині в поемі Миколи Вороного “Євшан-зілля” “Євшан-зілля” – це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у достатку. Все було б гаразд, але на Батьківщині половця залишився батько, що дуже тужив за сином і хо-; тів повернути рідну дитину, бо батьківська любов найсильніша […]...
16. Проблема вірності людини рідному краю, відданості своїй нації у поемі «Євшан-зілля» Талановитий український поет, перекладач, критик та історик вітчизняної літератури, пропагандист української культури Микола Вороний довгий час був невідомий нам, бо його ім’я і творчість були заборонені. А поет лише намагався вивести українську літературу на європейський рівень. Для поезії М. Вороного характерні глибокі філософські роздуми, патріотизм і гаряче бажання бачити щасливим рідний народ, рідну Україну. У […]...
17. Проблема історичної пам’яті народу в поемі “Євшан-зілля” Тривалий час перебували у забутті ім’я і творчість Миколи Кіндратовича Вороного. Видатного майстра поетичного слова віднесли до розряду дрібнобуржуазних поетів і понад тридцять років не друкували його твори, а самого М. Вороного знищили у сталінських таборах. Але ім’я поета назавжди вписане в історію нової української літератури. М. Вороний своєю творчістю намагався вивести українську літературу на […]...
18. Тема збереження історичної пам’яті в поемі “Євшан-зілля” Для кожної людини надзвичайно важливо знати й відчувати, що вона не сама в цьому світі, що в неї є рідні, що на неї завжди чекають і їй є куди повернутися. Де б ми не були, які б дива не бачили, але справжній затишок можна знайти лише вдома, у рідній країні. Тільки тут радість буде справжньою, […]...
19. Твір за поемою «Євшан-зілля» Історична пам’ять – це святиня народного духу, велич, доблесть і міць держави, надійний гарант єдності, наступності і спадкоємності поколінь, згуртування нації, атрибут шляхетності національної вдачі, запорука щасливої долі. Цю істину прекрасно розумів Микола Кіндратович Вороний – видатний діяч української культури, творчість якого припадає на злам ХІХ-ХХ стст. Поезія М. Вороного глибоко патріотична. Вірш «Краю мій […]...
20. Якого роду ми діти? (за поемою «Євшан-зілля») Хто ми? Звідки? Якого роду діти? На ці питання віками шукали відповіді наші предки. Так вже склалося, що тернистим виявився шлях українського народу до усвідомлення своєї національної приналежності. Досі не всі сторінки власної історії знаємо, як належить. Ще не всі з нас повернулися серцем до своїх рідних національних витоків, ще не всі відчули символічний запах […]...
21. Проблема історичної пам’яті народу в поемі «Євшан – зілля» Ім’я Миколи Вороного назавжди ввійшло в українську літературу. Але тридцять років твори його не могли зустрітися з читачем. Творчість М. Вороного не вписувалась у прокрустове ложе літератури того часу. Його хотіли бачити прямим і однозначним, рівним і однотипним. Але він був різнобарвним, багатотемним, непостійним, неповторним, то сумним, то життєрадісним. Він хотів, як і Іван Франко, […]...
22. Проблеми історичної пам’яті народу в поемі «Євшан-зілля» Народ живий, доки живе його історична пам’ять. Це незаперечна істина, яка примушувала не одне покоління українських письменників знову і знову повертатися до славних чи ганебних сторінок минувшини. Щоб з мовчазної згоди своїх байдужих дітей не стала Україна країною без минулого і майбутнього. Як полум’яний патріот Вітчизни Микола Вороний – своєрідна, складна й суперечлива постать в […]...
23. Проблема історичної пам’яті народу в поемі Миколи Вороного “Евшан-зілля” Батьківщину не обирають, вона, як мати, завжди одна. Це наша Вітчизна сповнює душу дивними піснями, напоює чар-зіллям широких степів та буйних лісів, полонить цілющими пахощами рідної землі. І все це живе в нас змалечку, успадковане від далеких пращурів. Часом людина відривається від рідного коріння, мандрує в далекі світи, переймає чужі звичаї, заглушуючи в собі голос […]...
24. “У рідному краю і бур’янець пахне” (за поемою “Євшан-зілля”) Ім’я Миколи Вороного назавжди вписане в історію нової української літератури. Він своєю плідною діяльністю розширив обрії поетичної творчості. На жаль, тридцять років твори М. Вороного не видавалися. Видатного майстра поетичного слова віднесли до “новочасної українізованої дрібнобуржуазної інтелігенції”. Був він неповторним, завжди різним: то холодним, як лід, то жагучим, як полум’я. А головне – він перебував […]...
25. Вірність Батьківщині (за поемою «Євшан-зілля») Багато є легенд українського народу: про історичне минуле, про славетні подвиги… І багато українських письменників також писали твори на цю тему. Наприклад, у Миколи Вороного є поема «Євшан-зілля». Це поетична інтерпретація легенди про юного половця, якого взяв полон Володимир Мономах. Життя хлопчика в чужині було розкішним: він ні в чому не знав відмови, жив у […]...
26. Євшан-зілля – символ рідного краю Поема Миколи Вороного «Євшан-зілля» розповідає про ту частину історії України, що стосується княжої доби. Описана в ній доля юнака-половця, який потрапив у полон і забув свою Батьківщину. Така біда, як полон, неволя, необхідність жити в чужому краї, не обходила українців. У воєнних походах потрапляли вони у полон до ворога. Під час набігів на Київську Русь […]...
27. Пpоблема істоpичної пам’яті наpоду в поемі Миколи Воpоного “Євшан-зілля” В усі часи пеpедові уми людства були пеpеконані, що без минулого нема майбутнього. Це насампеpед стосується Укpаїни, яка пpойшла теpнистий шлях до своєї незалежності. Істоpія – це життєвий коpінь, на якому тpимається нація, наpод. “Яке коpіння, таке й насіння”, – твеpдить наpодна мудpість. Геніальний Шевченко в посланні “І меpтвим, і живим…” з болем у сеpці […]...
28. Поезія М. Вороного М. Вороний Народився на Дніпропетровщині в ремісничий родині. Освіту здобував у ремісничих училищах, звідки був виключений за революційну діяльність. Був під наглядом поліції, не мав права навчатися у вищих навчальних закладах Росії. Продовжив навчання у Віденському та Львівському університетах. Деякий час був режисером в українському театрі “Руська бесіда”, актором у трупах М. Кропивницького, П. Саксагансько-го. […]...
29. Патріотичні мотиви у творчості Вороного Коли в 30-ті роки почалися переслідування всього живого, мислячого, Миколі Вороному пригадали все: і сумніви та вагання в період революції, і еміграцію до Польщі та шестирічне перебування там. «Націоналіст» – так почали називати поета за те, власне, що він просто всім серцем, всією душею любив рідну Україну. Миколу Вороного заарештували, а в 1938 році його […]...
30. Багатство проблематики, поетичної спадщини Миколи Вороного Багатство проблематики, поетичної спадщини Миколи Вороного Він народився одного року з Лесею Українкою – в час, коли українське слово переслідувалося й принижувалося, злочинно замовчувалося й переслідувалося. На душу українця – горду й вільнолюбиву – було накладено кайдани усвідомлення своєї “вторинності”, меншовартості. Та орлам не страшні пута, вони розбивають їх і сміливо шугають під небесами: Душа […]...
31. Козацькому роду нема переводу (за твором “Тарас Бульба”) Гомоніла Україна, довго гомоніла, Довго, довго кров степами текла-червоніла… Кари ляхам, кари! Т. Г. Шевченко Миколу Васильовича Гоголя вважають як українським, так і російським письменником. Він народився в Україні, писав про Україну, та частину життя прожив у Росії, а також майже десять років за кордоном, у Німеччині, Швейцарії, Італії. Використовуючи народні перекази, пісні, думи, усі […]...
32. Із-за брами невідомості (огляд творчості М. Вороного) Історія української літератури має два етапи, які ще на сьогодні не вивчені. Перший період – 1900-1917 рр. Він частково висвітлений ; деяких виданнях Б. Лепкого, Л. Яновської, В. Винниченка, М. Яцкова, М. Філянського та інших. Дещо більше вивчений другий період – 1917-1940 рр. з небувалими в історії катаклізмами, жахливими трагедіями, насиды ницькими смертями сотень майстрів […]...
33. Патріотичні мотиви в творчості М. Вороного Зачитаємо і прокоментуємо кілька поезій М. Вороного, зокрема: “Мерці”, “Інфанта”, “Сгеао”, “Гей, хто має міць!”, “.Віра жива”, “Знову ранок”, “День гніву”, “Дівчині”, “Розваги”, “За Україну”, “Коли ти любиш рідний край”, “Привітання” тощо. Прочитаймо і його сатиричні твори “Молодий патріот” та “Старим патріотам”. Всі вони свідчать про глибоке розуміння поетом того політичного моменту, що склався в […]...
34. Твір про творчість М. Вороного Початок літературної діяльності М. Вороного припадає на роки навчання в Харкові і Ростові. Перший вірш “Не журись, дівчино” з’явився в 1893 році у журналі “Зоря”. З того часу твори М. Вороного часто друкувалися в періодичних виданнях, альманахах. І лише 1911 року вийшла збірка творів М. Вороного “Ліричні поезії”, а у 1913 – збірка “В сяйві […]...
35. Багатство проблематики поетичної спадщини Вороного Він народився одною року з Лесею Українкою – в час, коди українське слово переслідувалося й принижувалося, злочинно замовчувалося й переслідувалося. На душу українця – горду й вільнолюбиву – було накладено кайдани усвідомлення своєї «вторинності», меншовартості. Та орлам не страшні пута – вони розбивають їх і сміливо шугають під небесами: Душа бажає скинуть пута, Що в […]...
36. Цикл творів з циклів М. Вороного “За брамою раю” і “Разок намиста” Це два цикли, які поєднані однією темою – темою великого, але трагічного кохання. Щоб зрозуміти і пройнятися творами, варто їх спочатку просто прослухати, осягнути, відчути ритмічність, сприйняти звукову основу, тільки тоді можна збагнути трагізм душі поета, першооснову його життєвої драми. Обидва цикли мають автобіографічну основу, написані протягом шести років (1903-1909) після розриву з коханою дружиною. […]...
37. Любов до рідного краю (за твором О. Довженка “Зачарована Десна”) Прочитавши твір О. Довженка “Зачарована Десна”, я подивилася на світ, на рідний край іншими очима. Я побачила більше, відчула і зрозуміла: кожному мила своя сторона. “Зачарована Десна” – автобіографічний твір, спогади письменника про босоноге дитинство. Колись Десна на все життя зачарувала малого Сашка. Саме тут він пізнає перші кроки життя, перші радощі і розчарування. А […]...
38. М. Вороний – перший декларатор ідей і форм українського символізму М. Вороний – перший декларатор ідей і форм українського символізму Видатний письменник-новатор Микола Вороний у своїх поглядах неоднозначний. Талановитий, неординарний майстер слова, він в українську літературу приніс поетичні шедеври. Микола Вороний був і критиком, і перекладачем, і мистецтвознавцем. Саме він є одним з перших представників літературного напрямку – символізму, бо його поезія – це надзвичайна […]...
39. Огляд творчості Миколи Вороного Історія української літератури має два етапи, які ще на сьогодні не вивчені. Перший період – 1900-1917 pp. Він частково висвітлений; деяких виданнях О. Олеся, Б. Лепкого, Л. Яновської, В. Винниченка, М. Яцкова, М. Філянського та інших. Дещо більше вивчений другий період – 1917-1940 pp. з небувалими в історії катаклізмами, жахливими трагедіями, насидьницькими смертями сотень майстрів […]...
40. “Висока честь: прийняти смерть за любий рідний край” (життя і творчість Миколи Вороного) Про життя видатного українського поета відомо небагато, адже він не зали­шив нам своїх спогадів, автобіографії. Збереглося лише декілька листів та 32 сто­рінки в учнівському зошиті, які Микола Вороний написав про себе на прохання О І. Білецького. І та розповідь є чи не єдиним джерелом, з якого можна дізна­тися про поета. Батько Вороного походив із селян, […]...