Авангардистська література Америки 50-х років ХХ століття
Уже в перших своїх добутках, до якого би жанру він їх не відносив, письменник зображує темний і жорстокий мир, наповнений стражданнями й злочинами. У ньому скитаются люди, які перебувають на самому дні суспільства, безмежно самотньому, розгубленому, підданому впливу руйнівних сил капіталістичної дійсності. Грін співчуває тим своїм героям, яких пихаті буржуа таврують як грішників і злочинців
Сюжет роману умовний, оскільки подібне характерно для будь-якої держави, у якому зневажаються права людини
Навіть у своєму падінні вони виявляються
Авангардистська література Америки 50-х років обігнала багато в чому авангардизм Західної Європи 60-х років, оскільки виступила з бунтом проти “цивілізації споживання”, “масового суспільства”, що зложилося в США раніше, ніж у країнах Західної Європи. Це був бунт проти стирання індивідуального,
Ще в юнацькі роки Грін мріяв про далекі мандрівки. Ставши письменником, він здійснив дуже багато подорожей, побував у різних частинах миру, у багатьох країнах. Кожне з таких подорожей залишило глибокий слід у свідомості художника, дало йому можливість зі знанням дійсності, реалістично й правдиво писати про африканську республіку Ліберії й Південному В’єтнамі, Кубі або Гаїті. Результатом першої подорожі в Африку стала цікава й важлива для творчості Гріна книга, своєрідний щоденник за назвою “Подорож без карти” 1936, у якій він розповідає про свій шлях через ліси Ліберії. Читаючи цю книгу, нібито бачиш очами спостережливого письменника, художника твердий і поетичного, мир тубільців цієї єдиної на чорному континенті країни, що в 30-х роках мала державна самостійність
Роздуму, які лягли в основу першої книги Гріна про Африку, як і певні риси особистості самого оповідача, допомагають нам ясніше зрозуміти, як прийшов письменник до однієї з найкращих своїх книг – роману “Тихий американець”. Це добуток з кожним роком здобуває більшу цінність
Широку популярність одержав роман К. Кизи “Поле над гніздом зозулі” 1962. Більшу роль у його популярності зіграла екранізація режисером М. Форманом цього роману із Дж. Николсоном у головній ролі
Дія роману розвертається в психіатричній лікарні, а оповідання ведеться від імені одного з пацієнтів – велетня індіанця Брума Бромдена. Він причиняється божевільним, щоб не виявитися на вулиці, де його чекають більші проблеми. Лікарня сприймається як символ суспільства, у якому все побудовано на диктаті, покірності й страху. У романі є образ скляної перегородки, що відокремлює медперсонал і хворих. Сестра Тетчер поєднує в собі порядок, дисципліну, тобто “систему”. Поява в лікарні Макмерфи змінює звичайний розподіл сил. Він вступає у відкритий двобій із сестрою і її прихильниками, заражає своєю енергією хворих. Але трагічний фінал у такій боротьбі неминучий
“Чорний гумор” є найбільше аватной формою розкриття песимістичного погляду письменника на мир і людину. Автор використовує прийоми коміксів, елементи фольклору, фронтира, комедії, жаху й ін. Грехем Грін є одним з видатних письменників. Провідною рисою творчості письменника-гуманіста є жагуче бажання знайти в людині людське. Для всієї літературної діяльності Грехема Гріна характерні певні риси. По-перше, це еволюція його прози від романів, де автор переважно розробляє морально-естетичні проблеми, цікавиться внутрішнім миром маленької людини, його духовні протиріччя й боріння, до таким, де він розглядає серйозні політичні проблеми сучасного капіталістичного миру, поєднує питання моральні й суспільні. По-друге, протягом всього письменницького життя Грін розробляє паралельно два літературних жанри – так званий психологічний детектив і серйозний соціально-психологічний роман
(1 votes, average: 5,00 out of 5)