Життєстверджуюча сила роману “Сто років самітності”

На той час, коли роман “Сто років самітності” вийшов першим виданням, його автор прожив на світі без малого сорок важких, неспокійних, часом болісних років. У книзі показана не вся історія країни, а лише найбільш гострі її моменти, характерні не тільки для Колумбії, але й для інших держав Латинської Америки. Габріель Гарсіа Маркес не ставить собі мета відобразити в художній формі історію громадянських воєн своєї батьківщини. Трагічна самітність, властивому членам сімейства Буендіа, – це історично сформована національна риса, особливість

народу, що живе в країні із частою й різкою зміною кліматичних умов, де напівфеодальні форми експлуатації людини сполучаються з формами розвиненого капіталізму.

Самітність – спадкоємна риса, родова ознака сім’ї Буендіа, але ми бачимо, що, хоча члени цієї сім’ї з пелюшок наділені “самотнім видом”, проте замикаються у своїй самітності не відразу, а в результаті різних життєвих обставин. Герої роману, за рідкісними винятками, сильні особистості, наділені життєвою волею, бурхливими страстями й незвичайною енергією. Вся розмаїтість персонажів роману, кожний з яких має свою власну особу, зв’язано художником

у єдиний вузол.

Так, життєва сила Урсули Ігуаран через століття спалахує в її правнучці Амаранті Урсуле, зближаючи образи цих двох жінок, одна із яких починає рід Буендіа, а інша завершує його. “Сто років самітності” – своєрідна енциклопедія любовного почуття, у якій описані всі його різновиди. У романі грані між фантастичним і реальним стерті. У ньому є й утопія, віднесена автором у доісторичні, напівказкові часи. Чудеса, пророкування, примари, словом, усіляка фантастика є одним з головних компонентів змісту роману.

Гуманізм Гарсіа Маркеса активний, виконаний заклику до боротьби. Він твердо знає: найгірше, що може трапитися з людиною, – це втрата мужності, волі, забуття минулого, смиренність перед злом. У цьому справжні народності роману “Сто років самітності”, його життєстверджуюча сила.






Твір на тему мій улюблений герой полліанна.
Життєстверджуюча сила роману “Сто років самітності”