Зустріч з Яремою, або Як написати твір за поемою Т. Шевченка “Гайдамаки”
Уявіть собі далекі часи – XVІІ і XVІІІ століття, коли українські повстанці та гайдамаки воювали проти польської шляхти, яка поневолила українські землі. Найвищим проявом гайдамацького руху було повстання 1768 року, відоме під назвою “Коліївщина”, події якої й лягли в основу поеми “Гайдамаки”. Гайдамаччина була відповіддю на нелюдські жорстокості конфедератів (конфедерація – військово-політичне об’єднання, яке ставило перед собою мету збереження необмежених прав і привілеїв польської шляхти і католицької церкви). На чолі
Повстання розпочалося в районі Мотронинсько-го монастиря (біля Черкас) у травні. Загони Залізняка вирушили на Умань. На бік
Але повернемося до поеми. Події в ній розгортаються двома сюжетними лініями. Основна – широке зображення гайдамацького повстання. Друга – взаємини Яреми і Оксани. Поема складається із вступу, одинадцяти розділів і епілогу. У вступі поет висловлює свої погляди на життя, на мистецтво, заявляє про те, що героєм його поеми буде повсталий народ та його представник – наймит Ярема “у постолах”. Епілог є завершенням першої сюжетної лінії. У ньому говориться про поразку гайдамаків та про їх нескореність. Величний голос Кобзаря йде в основному за народними переказами та піснями. Кобзар Волох порівнює Залізняка із сизим орлом, що літає попід небесами; називає прославленого ватажка батьком, а повстанців – його синами. Своїм керівником гайдамаки визнають тільки Залізняка. Максим завжди на чолі повстанців, які вірять йому: “Йде Залізняк Чорним шляхом, за ним гайдамаки”. Залізняк походив із бідних – це теж не залишилося поза увагою поета. Устами кобзаря він говорить про ватажка: Нема в його ні оселі, Ні саду, ні ставу – Максим відважний. Він завжди йде попереду, перебуває в самій гущині бою, власним прикладом запалює повстанців на подвиги. Вперше бачимо Залізняка в Черкасах, коли він закликає гайдамаків до бою, до помсти. Поет розповідає про його героїчні вчинки в Лисянці. Залізняк пройнятий глибокою ненавистю до ворога і разом з гайдамаками розправляється із шляхтою.
Залізняк – досвічений, вдумливий і вимогливий ватажок. Його вдача відзначається розумом, витримкою, спокоєм у найскладніших обставинах. Під час бою “їде собі, люльку курить, нікому ні слова”. І водночас для ватажка властиві відчайдушні бойові вчинки і молодечий запал. Він “і воює і гарцює з усієї сили”. Чимось він нагадує Уокера – техаського рейнджера, вам не здається? Залізняк чуйно ставиться до повстанців, до Яреми, якого зустрів у бою, до хлопчика, що розповів, як карали шляхту в їхньому селі. За ці добрі вісті він дає останньому червінця. Ватажок розуміє настрої повстанців, відчуває їхні потреби, турбується про них. Коли гайдамаки потомилися, пропонує відпочити:
Зустріч з Яремою
Ø “У ліс, хлопці! Вже світає, І коні пристали: Попасемо”.
В епізоді йдеться про те, як, довідавшись, що немає вже Гонти, “Залізняк заплакав вперше зразу; сльози не втер, умер неборака”. На чужомі полі, в чужу землю поховали його гайдамаки. Востаннє в поемі звучать слова про ватажка:
Сумно-сумно гайдамаки Залізную силу Поховали; насипали Високу могилу.
Ще один з ватажків – Гонта. Разом із Залізняком він закликає гайдамаків бити ворога. Щоб зрозуміти найповніше цей образ, прочитайте розділ поеми “Гонта в Умані”. Надзвичайно напруженою є сцена вбивства Гон-тою своїх дітей. У розпалі бою до Гонти привозять двох його синів, що виховувалися в єзуїтів, а з ними разом і ксьондза. Прагнучи посіяти сварки між повстанцями, похитнути довір’я гайдамаків до свого ватажка, ксьондз звертається до Гонти:
“Гонто, Гонто! Оце твої діти. Ти нас ріжеш, – заріж і їх: Вони католики. Чого ж ти став? Чом не ріжеш?..”
У трагічному становищі в душі Гонти борються два почуття: відданості присязі і любові до своїх дітей. Переважає вірність присязі, народові. Гонта піднімає руку на своїх дітей. В останню хвилину перед стратою він із глибоким болем у душі звертається до своїх синів:
Ø “Горе мені з вами! Поцілуйте мене, діти, Бо не я вбиваю, А присяга”.
Зворушливо передано картини похорону Гонтою своїх дітей і його вислів, що його сини загинули за Україну і він за неї загине. Повернувшись до повстанців, Гонта ще з більшим завзяттям карає ворогів. Карає за Україну, за дітей, за своє горе. Ось що можна написати про образи ватажків. Але, звичайно, не переписати. У вас повинні з’явитися власні думки, які, може, будуть зовсім не такими. Що можна написати у вступі? Якщо у вас ліричний настрій, можетг – написати, які думки викликає поема, що вам подобається і т. д. Якщо не дуже ліричний, тобто зовсім не ліричний, напишіть, про що цей твір, і що в ньому Шевченко зобразив не лише масові сцени, а й гайдамацьких ватажків. У висновку можете написати про значення цих образів.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)