Трагічна доля матері, або Як написати твір за поемою Т. Шевченка “Наймичка”

Мальовниче українське село, біленькі хати, чудові вишневі садки. Все, здається, існує для щастя людини. Але блукає по шляхах скривджена жінка з маленькою дитиною на руках, блукає, шукаючи притулку, бо не стало в неї ні батьків, ні рідної домівки. Впізнали, хто це? Так, це Ганна з поеми Т. Шевченка “Наймичка”. Твір Кобзаря – справжня психологічна мелодрама. Звичайно, тут немає такого великого кохання жінки й чоловіка, як у “Ромео та Джульєті” або як у “Лабіринтах кохання”. Якщо ви читали твір, то, напевно, пам’ятаєте, про що йде

мова. В “Наймичці” подається історія дівчини, що підкинула свою дитину до бездітних старих, а потім стала в них за наймичку. Вона все своє життя присвятила власній дитині і тільки перед смертю відкрила синові, що вона – його мати. Шевченко показав страждання матері-покритки, зосередивши увагу на її переживанні за свою дитину. Дивовижно те, що наймичка знаходить у собі сили боротися з обставинами і віддати всю себе синові, хоч дуже важко їй це робити.

Як ви, напевне, відчули, образ наймички трагічний. Трагізм її полягає в становищі жінки-покрит-ки в тогочасному суспільстві, але цей бік проблеми в поемі майже

повністю залишається поза сюжетом твору. Другий бік становища наймички, який робить її образ трагічним, – це переживання героїні. Вона – поруч із сином, доглядає його, але повного іматеринського щастя не має. До Ганни-най-мички добре ставляться господарі, Марко поважає і шанує її, але як добру людину, як наймичку, а не як матір, хоч малим він і простягав до неї свої рученята і несвідомо називав мамою. Ганна до самої смерті так і не зазнала справжнього материнського щастя. Тільки в останній сцені Марко кинувся до неї як до матері, але вона вже не чула. У поемі показано безмежну любов матері до дитини, хоч вона змушена була таїтися зі справжнім станом речей. Оця любов, оці внутрішні сили роблять образ наймички привабливим, піднесеним. Також в поемі показано і великий трагізм жінки, яка не може сказати правду своєму синові, яка змушена підкинути його чужим людям, щоб він виріс щасливим, а не мав страшне прізвисько “байстрюк”.

Знайдіть у тексті цитати, які підтверджують, що, дійсно, у наймички було нелегке життя, наприклад: “як тополя похилилась молодиця молодая”, відступ-роздум “чудно діється між нами!”, “й покапали сльози з старих очей замучених” тощо. Це допоможе вам при характеристиці трагічного образу матері. Якщо ви вкладете у свій твір якнайбільше почуттів, та ще й згадаєте, що й сам Шевченко дуже співчував жінкам, я гадаю, гарна оцінка вам забезпечена. В основній частині треба зупинитися на складному житті Ганни, але обов’язково у зв’язку з життям її сина. Не забудьте написати, що ця жінка підкинула свою дитину бездітним діду з бабою. А то стане незрозуміло, чого це вона прийшла до них найматися. Напишіть, що тільки безмежна любов до свого сина вдержує Ганну на цьому світі. Заради своєї дитини ця жінка готова на все.

Але як вона переживає! Наголосіть на цьому. Ганна кожного дня бачить свого сина, пестить його, але не може відкрити нікому гіркої правди, що вона матір Марка.

Не зна Марко, чого вона Так його цілує… Не зна Марко, як в колисці… Прокинеться, ворухнеться, – То вона вже скочить. І укриє, й перехрестить… Аж ось і виріс Марко, випещений працьовитими і лагідними руками матері, вмитий її ельозаь

Не забудьте розповісти в своєму творі про велику любов до сина, а потім і до його сім’ї. ЗараДи Марка вона часто ходила до Києва помолитися, була вже немолодою жінкою. Найбільш напружений епізод в поемі – Де коли Ганна зізнається Маркові, що вона – його мати: “…Прости мене, мій синочку Я… я твоя мати”. Було це вже перед смертю цією безмежно люблячої жінки. Гадаю, ви зрозуміли, як писати твір.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Трагічна доля матері, або Як написати твір за поемою Т. Шевченка “Наймичка”