Зразок розповіді: Едгар Дега “Голубі танцівниці”
Е. Дега перш за все відомий як художник балерин, бо ніякі інші сюжети його не приваблювали настільки. Він був першим з європейських художників, хто зовсім по-новому поглянув на балет. “Балетна” тема давала змогу художникові поєднувати вишукані лінії з ефектами штучного освітлення. Інтерес до Терпсіхори – давня традиція французького живопису. Багато паризьких митців були зачаровані танцівницями та артистками опери, бачили в них своїх муз. Образи чудових “німф і богинь”, володарок мрії у галантному XVІІІ ст., залишили нам Ланкре,
Е. Дега, хоча й був шанувальником театру, зовсім по-іншому підійшов до театральної теми. Його полонила не конкретна прима-балерина, він зацікавився балетом взагалі, балетом, який живе особливим життям. Художник показав глядачеві різні куточки театру: сцену, фойє, артистичну гримерну.
Балет часів Едгара Дега – це балет-феєрія, спектакль дивовижних перетворень, коли на очах у публіки з’являлися й зникали країни, царства, світи та океани, землі та підземелля. Все матеріальне зникало, втрачаючи свої властивості і права. Справжнім вінцем цієї театральної містері? були саме танцівниці, вкриті
Саме в полотнах Дега простежується подвійна аналітика роботи художника – руйнація ілюзії реального світу та її нове відтворення на художньому полотні.
Здається, митець “підглянув” за балеринами в “Голубих танцівницях”, вибравши той кут зору, ту лінію і ті ракурси, які потрібні лише йому. З таємною радістю та блаженством він спостерігав життя у мимовільному борінні світла й тіні, деталей та цілого, будучи свідком-інкогніто – все бачачи, але не будучи видимим, все відчуваючи, але холодно стримано.
У “Голубих танцівницях” Е. Дега самі лише блискітки чистих тонів викликають мелодію танцю, на полотні втілено повну невимушеність і свободу композиції. Критики й публіка часто звинувачували митця у “невмінні” вміщувати на полотні бажане, сміялися над манерою “обрізати” предмети та людей. Та не розуміли вони при цьому, що головне саме тут – перед очима глядача. Коли вже пройдено важкий курс навчання і репетиції, мить несподіваної і вражаючої гармонії оволодіває балеринами, і щось схоже на перетворення раптом з’являється перед очима. Чотири танцівниці на полотні утворюють цілісність, своєю пластикою передаючи ідею гармонійного, узгодженого руху, що розбивається на очах. Найбільше зачаровує сяйво голубого кольору – то насиченого синіми відтінками, то смарагдового. Світяться і міняються газові спіднички, сяють на корсажах і у волоссі балерин зелені, голубі і червоні стрічки, легко торкаються підлоги ніжки у балетних туфельках.
Навіть пастель, якою найчастіше користувався митець, створює єдність кольору і лінії.
Полотна Е. Дега стали вагомим внеском в історію світового та французького імпресіонізму.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)