Життєвий і творчий шлях Генріха Белля
Г. Белль – німецький прозаїк і публіцист, лауреат Нобелівської премії (1972). Зажив слави одного з найвидатніших письменників-гуманістів другої половини XX ст. У своїх оповіданнях, повістях і романах розвивав і збагачував традиції реалізму. Літературна критика визначає його як загальновизнаного майстра короткого оповідання.
21.12.1917 Р. – народився в Кельні, в родині столяра-різьбяра. Під час навчання в гімназії попри ідеологічний тиск гітлерівської пропаганди уник вступу до “гітлерюгенду”. Після закінчення гімназії працював у книгарні
1938-1939 рр. – відбував трудову повинність на важких земляних роботах.
1939 Р. – розпочалася “воєнна одіссея” письменника. Як солдат німецько-фашистської армії побував у Польщі, Франції, Україні. Кілька разів був поранений, лікувався в госпіталях Румунії та Угорщини.
Від 1944 Р. – дезертирував з фронту; після перемоги над Німеччиною деякий час перебував в американському полоні; пізніше навчався в Кельнському університеті, працював у статистичному управлінні.
1950 Р. – вийшла друком збірка оповідань “Подорожній, коли ти прийдеш у Спа…”.
1951 Р. – написав
1953 Р. – завершив роман “І не сказав жодного слова”.
З початку 60-х років почав відвідувати СРСР. Разом з тим виступив з протестом проти суду над А. Синявським, Ю. Даніелем, переслідувань В. Некрасова, Г. Владімова, В. Войновича та інших виявів порушень свободи слова в Радянському Союзі. З’являються найкращі романи письменника: “Більярд о пів на десяту” (1959), “Очима клоуна” (1964), “Груповий портрет з дамою” (1971).
1969 Р. – був обраний головою німецького ПЕН-центру.
1972 Р. – став президентом міжнародного ПЕН-клубу.
16.04. 1985 P. – Помер.
Велике значення для творчого розвитку митця мав особистий досвід участі в Другій світовій війні. Як письменник Г. Белль починав у річищі так званої “літератури руїн”, що переважно була зосереджена на осмисленні нещодавної війни та її наслідків. Воєнна тема стала одним з наріжних каменів беллівської “естетики гуманного”.
На становлення поетики письменника справили вплив Г. фон Кляйст і автор коротких анекдотів та історій для календаря швейцарський письменник кінця XVІІІ – початку XІX ст. Й. П. Гебель. Від першого Белль успадкував аскетизм викладу, “непатетичність мови”, від другого – близькість до народного гумору. Відповідно у прозі митця простежуються дві тенденції: “графічно-твереза”, що фіксує у зовні життєподібній формі миті повсякдення, й сатирична, яка тяжіє до гротеску і навіть карикатури.
Творчості Г. Белля притаманні:
– тема війни в її антифашистській спрямованості та дегероїзованому ракурсі, часто – подана “з точки зору переможених”; порушення проблем провини німецького народу й моральної відповідальності за спровоковану Гітлером історичну катастрофу;
– нонконформістський пафос, бунт проти будь-яких форм пристосування до насилля та компромісів щодо захисту гуманістичних позицій;
– ствердження людяності, толерантності, думки про необхідність плекати особистість як засадничих моральних принципів суспільства другої половини XX ст.;
– подальший розвиток теми “маленької людини”;
– герой-аутсайдер, що виділяється на тлі маси своєю окремішністю та слабкістю, котра, втім, є ознакою підвищеної чуйності й здатності до співчуття;
– настанова на ескізність твору (в основу сюжету нерідко покладені миттєві враження, які не мають ані початку, ані кінця), ускладненість композиції та образної системи, широке використання художніх можливостей внутрішнього монологу;
– поєднання зовнішньої життєподібності, посиленої прийомами “тривіальної” літератури, з глибоким психологічним аналізом, символічним підтекстом і тяжінням до притчевих узагальнень;
– багатство символічних деталей та наскрізні лейтмотиви, спрощений ритм речень.
“Солдатам – а я був солдатом – слід нарікати не на тих, проти кого їх послали воювати, а тільки на тих, хто послав їх на війну”.
“Я прагну милосердя, а не жертв! І кажу весь час і настійливо: Бог – це Бог живих, а не мертвих”.
“Чи були героями всі ті, хто волав, молився й проклинав у окопах, госпіталях, на сходах і в підвалах, на вантажних машинах, на возах, у залізничних вагонах?.. Геройська смерть, яку їм так щедро приписують, – не більше як розмінна монета політики, а отже, фальшиві гроші”.
“Гітлер і Сталін надто полегшили моєму поколінню діалог із комунізмом: перший відібрав у нас шанс, а другий позбавив небезпеки приєднатися до цього руху”.
Найвищою цінністю для Генріха Белля була людина, людське життя. Саме гуманізм є найпривабливішою рисою його творчості. Гуманізм високохудожніх і глибокозмістовних творів Белля привернув до нього увагу читачів усього світу: його книги перекладено 48 мовами. Про величезну міжнародну популярність Белля свідчить і той факт, що у 1972 році йому було присуджено Нобелівську премію з літератури. Генріх Белль завжди відстоював ідею миру між народами, брав участь у громадських акціях, спрямованих проти атомного озброєння, виступав із публіцистичними станнями, боровся за перемогу людяності і добра в усьому світі. Пережите знаходило відображення у творчості, яка сама по собі була втручанням у життя.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)