Засоби комічного
1. Гумор – доброзичливий сміх, спрямований на викриття певних вад людського характеру чи недоладності в житті людей, у їх поведінці. У гумористичних художніх творах смішне в житті зображується в доброзичливому жартівливому тоні. Гумор – це найбільш життєстверджуюча і складна форма комічного. У ньому серйозне висловлюється з усмішкою, у незначному і навіть нікчемному завжди приховується важливе й глибоке. Гумористичний сміх не заперечує життєвого явища, гуморист усвідомлює лише його недосконалість. Зразок гумору бачимо у виділеній
“…Любив я його лінійку, що ходила іноді по руках наших школярських, замурзаних. Ходила, бо така тоді “система” була, і ходила вона завжди, коли треба було, і ніколи люто.
Де тепер вона, та лінійка, що виробляєш мені стиль. літературний?”
З гумором говорить про дівчат (на початку твору, розмовляючи з Карпом) Лаврін Кайдаш – герой повісті І. Нечуя-Левицького “Кайдашева сім’я”: “- То бери Химку! Ця як брикне, то й перекинешся…”.
2. Іронія (гр. – притворство, насмішка) – тонка прихована насмішка, кепкування, глузування.
3. Сатира – (лат. – суміш, всіляка всячина) – вид комічного, гостре висміювання всього нечесного, несправедливого тощо. При цьому об ‘єкт висміювання часто малюється в перебільшено смішному, комічному чи навіть гротескному вигляді, викликає в читача більшу відразу до нього, показує різницю між потворним і гарним у житті людей.
Сатира може бути і прямим висміюванням, конкретно адресованим комусь, такий різновид її називається
4. Сарказм (гр. – знущання) – нещадне, злісне глузування, в’їдлива насмішка, вияв презирства. Для сарказму характерне поєднання сміху з гіркотою і злістю. Він спрямовується на явища не тільки смішні, а й шкідливі. Зразки сарказму бачимо в сатиричній епопеї І. Багряного “Комета”, де він, гнівно картаючи тих поетів, які служать сталінському режимові, пише:
…Шукаєм настроїв, метафор, асонації.
За влучну риму проміняли розум.
Поетики сплюндрованої нації
Пережили чудну метаморфозу
Одні сюсюкають та марять галатеями,
Другі над римою товчуться геніальною,
А треті музу українську прометеєву
Зробили дівкою інтернаціональною –
Повією! Такі митці призовані!..
Тобто, сарказм – це гостра дошкульна іронія, споріднена з сатирою, де автор плямує вчинки окремих осіб, діяльність організацій, державну систему тощо. Як художній засіб комічного сарказм не тільки близький до іронії, він її різновид. Але якщо суть іронії в “інакомовленні”. оберненому, протилежному значенні, у тонкому натяку, то в сарказмі головне – крайній ступінь емоційного ставлення, високий пафос заперечення, що переходить у повне неприйняття.
5. Гротеск (фр. – химерний, витіюватий; смішний, комічний ) – один із різновидів комічного в літературі та мистецтві, який поєднує у фантастичній формі жахливе і смішне, потворне і піднесене. Гротеск базується на перебільшенні й сполученні контрастів реального й фантастичного, трагічного й комічного. Як форма комічного гротеск відрізняється від гумору, іронії, сатири тим, що в ньому смішне та кумедне невіддільні від страшного, зловісного; як правило, гротескові образи несуть у собі трагічний смисл.
6. Інвектива – (лат. – нападати) :
У вас язики –
Можна коси мантачити.
Або замітати манеж!
Чому ж ви чужими сльозами плачете,
На мислях позичених чому скачете? –
Хотілось би знати все ж!
В. Симоненко
Найбільш поширена форма інвективи – Епіграма. Зразком епіграми може бути поезія В. Симоненка:
Торжествують:
Він не спотикався
Не змочив –
Ні разу! –
Підійшов,
Проти вітру –
Жоден раз! –
Не пхався…
Але ж він нікуди і не йшов!
(1 votes, average: 5,00 out of 5)