Теорія літератури: Поняття про іронію і фантастику

Іронія (від грецьк, – облуда, насмішка) – негативна оцінка предмета або явища через його висміювання. В іронічному висловлюванні комічний ефект досягається завдяки тому, що справжній смисл висловлювання замаскований: говориться прямо протилежне тому, що потрібно розуміти.

У літературному творі іронія може мати і більш широкий і значимий смисл: вона надає художньому зображенню особливої тональності, своєрідно розкриваючи незадоволеність автора оточуючим світом. Іронія стає художнім принципом, з якого виходить письменник у відображенні

життя. Мета іронії – не викликати сміх, не розважати, а підкреслювати всю серйозність, навіть трагічність положень і ситуацій. Безпосередньо іронією може бути передано авторське судження про дійсність в цілому. У цьому випадку на іронії будується весь твір.

Фантастика – неіснуюче в дійсності, створене фантазією, уявою. Попри видиму неправдоподібність, фантазія спирається на враження дійсності, які або незвично комбінуються, або перебільшуються. Особливе місце займає фантастика в сатирі, де вона широко використовується. Перебільшуючи або применшуючи, вигадуючи неочікуване поєднання деталей, сатирик виявляє приховані у повсякденному житті пороки і робить їх смішними (“Подорожі Гуллівера” Свіфта, “Історія одного міста” М. Салтикова-Щедріна, “Острів пінгвінів” А. Франса та ін.).






Людина яку я вважаю успішною.
Теорія літератури: Поняття про іронію і фантастику