“Записки мисливця” Тургенєва
У вивченні “Записок мисливця” давно зложилися свої стійкі традиції. Коли ми говоримо про антикріпосницький зміст книги, те згадуємо оповідання “Бурмистер”, міркуючи ж про поетичну її стихію, зупиняємося на “Співаках”, “Бежине лузі”, “Побаченні”. Звичайно, у книзі Тургенєва є незрівнянні викривальні й унікальні поетичні сторінки. Але – чине губиться при такім посторінковому вивченні щирий її масштаб, чи не принижується її значення в російській класичній літературі XІX в.? Ці питання й хвилюють у першу чергу автора
У конкретному розборі “Записок мисливця” ні на секунду не випускається з поля зору одна ключова в методичному відношенні миль. У листі до критика Н. Н. Страхову від 26 квітня 1876 року Л. П. Толстой, що працював тоді над завершенням “Ганни Карениной”, іронічно відгукнувся про марний витяг “окремих” думок з літературних творів. “…Для критики мистецтв, – сказав Толстой,- потрібні люди, які б показували
Зрозуміло, не випадково цілісний аналіз “Записок мисливця” запліднювала саме чта толстовська думка. Адже художня єдність книги Тургенєва в процесі “легені” читання невловимо. У ній більше двадцяти окремих нарисів, між якими зовсім відсутній звична для недосвідченого читача собитийная знизь. У кожному нарисі нові герої, нові події п свій маленький художній мир. Герої один за іншим міняються й ніде не сходяться разом. Але варто придивитися уважно – і між ними виразно проступить загальна художня основа, а за нею – “хорова” народна доля. Як досягається в “Записках…” це чудо мистецтва, це відчуття єдності життя в шумному й строкатому її різноманітті? Секрет, очевидно, укладений в “нескінченному лабіринті зчеплень”, за законами яких писав свої романи й Лев Толстой
Згадаємо “Ганну Каренину”, що поєднує під однією обкладинкою два різних “романи” (Ганни й Левина). Єдина зустріч героїв наприкінці добутку вже нічого не міняє в їхній долі, що визначилася. Оповідання в “Ганні Карениной” розвивається незвичайно: Толстой завзято “змішує” два романи, чергуючи сцени з життя Ганни з епізодами з життя Левина. Але це чергування не хаотично: воно підкоряється строгому художньому ритму й точним “внутрішнім римам”. Найбільш яскрава з них – перегони у романі Ганни й косовиця у романі Левина. І хоча герої не зустрічаються аж до кінця оповідання, їхнього життя вступають у художній зв’язок, доступний лише великому, тонкому мистецтву
И хіба не дивно, що эстетические закони, які ми звикли вважати сугубо індивідуальним надбанням Толстого, формуються вперше в Тургенєва в “Записках мисливця”, складаються задовго до появи “Війни й миру” і “Ганни Карениной”.
Пропонований у цій маленькій книжці розбір “Записок мисливця” адресований насамперед учителеві літератури старших класів, де вперше дається цілісна характеристика тургеневской книги. У середній ланці, у силу необхідності, вивчаються лише вибрані сторінки циклу. Але тим більше важливо відчути живий зв’язок цих сторінок із внутрішнім миром книги й у ході конкретного їхнього аналізу вести учнівське, сприйняття від частини до цілого, від деталі до широких художніх обріїв. Цілісний погляд на “Записки…” дає ключ і до аналізу окремих оповідань, будить відчуття епічної масштабності непомітних на перший погляд дріб’язків і подробиць їх художньої структури
Разом з тим вивчення внутрішньої єдності “Записок мисливця” по-новому висвітлює епічну основу “Батьків і дітей”, “Мороза, Червоного носа”, “Злочину й покарання”, “Війни й миру”. Тургеневский цикл при уважному й дбайливому до нього відношенні розкриває перед допитливим читачем таємниці національної своєрідності російського реалізму в самих його корінь, у самих його джерел
(1 votes, average: 5,00 out of 5)