“Запашна свіжість почуттів” у поезії А. А. Фєта
Лірика Афанасія Фєта відкриває нам світ разючої краси, гармонії й досконалості, три складові яких – природа, кохання і пісня. Фєта можна назвати співаком російської природи. Наближення весни й осіннє зів’янення, запашна літня ніч і морозний день, що розкинувся без кінця й краю житнє поле й густий тінистий ліс – про все це пише він у своїх віршах. Природа у Фєта завжди спокійна, притихла, вона начебто завмерла. І в той же час вона дивно багата звуками й фарбами, живе своїм життям: “Я прийшов до тебе із привітом, Розповісти, що сонце встало,
Що за звук у півмороку вечірньому? Бога звістка! – То кулик простогнав або сич. Розлука в ньому є, І страждання в ньому є, І далекий невідомий клич. Точно мрії хворі безсонних ночей в цьому плачучому звуці злиті…
Природа у Фєта живе своїм власним таємничим життям, а людина може бути до неї причетна тільки на вершині свого духовного розвитку:
Цілий день сплять нічні квіти, Але лише сонце за гай, зайде,
Згодом у віршах Фєта знаходимо все більше паралелей життя природи й людини. Відчуття гармонії наповнює рядки поета. А. Фєт не оспівує жагучі почуття, у його віршах ми не знаходимо слів глибокого розпачу або захвату. Він пише про найпростіше – про дощ і сніг, про море й гори, про ліс, про зірки, передаючи нам свої хвилинні враження, запам’ятовуючи миті краси. Світлом і спокоєм наповнені такі поетичні шедеври Афанасія Фєта, як “Шепіт, боязкий подих…”, “Я прийшов до тебе із привітом…”, “Зоря прощається із землею…” та інші. Краса й природність його поезії доконані, його вірші виразні й музичні. “Це не просто поет, а скоріше поет-музикант…” – говорив про нього Чайковський. На вірші Фєта було написано безліч романсів, які одержали широку популярність. Поет передає у своїх віршах “запашну свіжість почуттів”, навіяних природою. Його вірші перейняті світлим, радісним настроєм, щастям кохання. Навіть самі найменші рухи людської душі не вислизають від уважного погляду поета – він надзвичайно тонко передає усі відтінки переживань людини:
Шепіт, боязке дихання, Трелі солов’я, Срібло й колихання Сонного струмка, Світло нічне, нічні тіні, Тіні без кінця, Ряд чарівних змін Милої особи, У димних хмаринках пурпур троянди, Відблиск янтарю, І цілування, і сльози, І зоря, зоря!..
У поезії Фєта майже немає дії. Сильніше захоплює поета естетичне сприйняття світу, тим більше він віддаляється від прозаїчності. Треба сказати, що її практично немає в найчистішій поезії Фєта. Кожний його вірш – це ціла гама вражень, думок, радостей і сумів. Підтвердженням цієї думки служать такі з віршів Афанасія Фєта, як “Промінь твій, що летить далеко…”, “Недвижні очі, божевільні очі…”, “Сонця промінь проміж лип…”, “Тобі в мовчанні я простираю руку…”. Лірика цього найцікавішого російського поета вічна завдяки відбиттю в ній почуттів і переживань, які випробовує людина, які не позбавлені почуття прекрасного. Вірші Афанасія Фєта торкають самі таємні струни душі, передають нам відчуття дивної гармонії навколишнього світу.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)