“Яким я уявляю людське щастя”, за твором Богдана Лепкого “цвіт щастя”
Кожен з нас хоча б раз у своєму житті замислювався над тим, що таке щастя і яке воно повинно бути для кожного з нас. Кожен з нас хоча б раз у своєму житті замислювався і над тим, що його чекає у майбутньому. Кажуть, що заглядати у майбутнє та шукати там свого щастя – це означає спокушати долю. Завжди є відмінність між пустими мріями та ретельно спланованим життям, у якому і здійсняться ці самі мрії. Але чи є сенс у тому, щоб будувати плани та не мати відповіді на питання – чи здійсняться ці плани? На мій погляд – це марно, тому що щастя людське
Життя за планом – це зовсім не утопія, бо жити за своїми планами не означає механічного існування, це значить крок за кроком поступово наближатися до свого щастя, до здійснення своїх мрій. Життя за планом – це найкоротший шлях до особистого щастя та щастя близьких людей.
Звичайно, що будь-хто з нас згодився б жити за принципом “побажав – здійснилося”. Але в цьому випадку ми б не могли зрозуміти, щасливі ми, чи ні. Це природно, тому що людина не може в повній
Тож найкращий варіант бути щасливим – це наперед усе окреслити коло того, що ми бажаємо у нашому житті, і усіма силами прагнути здійснення окресленого, прикладаючи до цього власні зусилля, по ходу коректуючи свої зусилля відповідно вимог суспільства, реального світу, та відповідно власних потреб. Людині притаманно постійно перебувати у русі, їй притаманна періодична зміна пріоритетів, зміна погляду на те, що таке щастя.
Як колись сказав видатний український митець Г. Сковорода – “Одна справа – знати витоки ріки Нілу і план лабіринту, а інша – розуміти суть щастя”. І яким би не було моє життя, яким би не було моє майбутнє, я буду самостійно його творити та самостійно відповідати за свої вчинки. Бо головне не те, що ми досягнемо щастя у своєму житті, головне те, як ми це зробимо. В майбутньому я хочу плідно працювати, приносити користь своїй країні то своїм близьким. Сподіваюся, що мені це вдасться, і тоді я буду почувати себе щасливою людиною.
“Щастя особистості поза суспільством неможливе, як неможливе життя рослини, висмикнутої з грунту й кинутої в неродючий пісок” – казав російський письменник О. Толстой, і з ним важко не погодитись. І не самореалізацію у житті я вважаю найбільшим щастям. Я гадаю, що найбільше щастя – це зробити щасливою іншу людину. Саме тоді можна вважати своє життя прожитим не даремно, вважати вогнищем, яке своїм теплом зігріло інших. Не менш важить для мене і щастя в родині, взаєморозуміння з близькими, найріднішими людьми. На мій погляд гармонія та щастя у окремій родині може сприяти тому, що світ теж стане трохи гармонічнішим та трохи щасливішим. З надією саме на це я і готуюсь вступити в доросле життя.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)