Філософські роздуми Г. С. Сковороди про людське щастя

Не той щасливий, хто бажає кращого, А той, хто задоволений тим, чим володіеі Г. С. Сковорода. Постать Григорія Савича Сковороди у давній українській літературі одна з найпомітніших. Він був філософом і став творцем людських душ, він бу| мандрівником і цілувала трава сліди його ніг, він був співцем і співали людські’ душі разом з його душею, він був мислителем і тепер відкрилися нам таємниці його заповідей, він був духовним сіячем і проросли зерна, посіяні його рукою. Він був Людиною. Сходив усю Україну, мандрував Європою, мав багато друзів, які

вдячно називали себе його учнями.

Сковорода став найвидатнішим українським філософом, відомим усьому світові. Ми маємо складати сьогодні сходи в майбутнє з творчих злетів Григорія Сковороди. Григорія Сковороду називають народним філософом. В центрі уваги його перебувала проблема щастя. Вона пов’язувалася в нього зі “сродною працею”, яка, на тверде переконання філософа, є необхідною передумовою щастя. Вчення про “сродну працю” у Сковороди тісно пов’язане з його розумінням життя як театрального дійства, де люди-актори виконують свої ролі. І щоб добре зіграти, треба кожному вибрати таку роль, яка відповідає

його можливостям, нахилам і здібностям.

Сковорода Ставить питання про необхідність пізнати самого себе, бо від цього залежить майстерність виконання ролі, а зрештою – і щастя людини. Він був “переконаний, що принцип “сродної праці” повинен лежати в основі фундамен-ІІ ту суспільного ладу. Втілення його – єдина умова, яка забезпечить “торжество вищої моральності, миру й любові між людьми”. Цією ідеєю пройняті байки “Пчела и шершень”, “Две куриці”, “Орел и сорока”. Однією з найкращих байок Сковороди є “Пчела и шершень”. У моралі автор вчить людей жити щасливою. Щастя це досягалося завдяки моральному самовдосконаленню, душевному спокою і незалежності від пристрастей навколишнього світу, умінню користуватися тим, що є, не прагнучи до неможливого. Однак стан душевного спокою не означав бездіяльності, навпаки. Улюблена справа – обов’язкова умова щастя. Філософ відстоює думку, що кожна людина може бути щасливою, якщо переможе для інстинкти волі і йтиме шляхом добра. Однією з умов щастя є дружба симпатія та природна доброзичливість людей один до одного. Пошуки відповіді на питання “У чому щастя?”. Відбилися у 21-й пісні “Саду божественних пісень”. Домом і матір’ю називає щастя ліричний герой. Він намагається зрозуміти її о суть.

Образ щастя – пастуха, тобто звичайної праці, ще не є ствердним, її – мін знаменує собою пошук. Ні книжники, ні птахи не підказують, де воно, і чи й існує, взагалі? Молодий олень уособлює роздуми, які приводять до висновку, що щастя – це іутрішній стан людини. Воно не живе серед Гергесенських полів, що символі-ють недостойне життя, а “пасе стадо в кринах” (польові квіти), тобто воно там. єднання людини з природою. Так у вірші відбився філософський погляд на пстя як душевний спокій. Цю ж тему висвітлює поет у 28-й пісні. Автор закликає читача заглибитися себе, заглянути у свою душу. Там він відшукає свого товариша, другу волю, переборе першу – “волюад”, що символізує людські пристрасті, що вбивать справжню душу і позбавляють людину щастя. Г. Сковорода створює образ іуховного меча”, який має очистити душу і, перерісши в мудрість, стати на її сорожі:

Ты един всем жизнь и радость, Ты един всем рай и сладость! Убей злу волю в нас, да твой владеет глас!

Григорій Савич цінував відвертість, скромність, свободу. Часто він повторю-нші, що щастя – у пізнанні самого себе, своїх нахилів, здібностей. У “Раз говорі п’яти путников о истинном щастіи в жизни” сковорода проводить думку, що в гармонійному поєднанні того, що задовольняє внутрішні духовні потребі іюдини, воно – “всередині нас самих”!






Я людина і це мене багато до чого зобов'язує.
Філософські роздуми Г. С. Сковороди про людське щастя