Як писати твір Реалістичний світ Б. Грінченка

Розмірковуючи над темою нашого твору “Реалізм і народність художньої црози Б. Грінченка”, ми повинні згадати, що реалізм у художній літературі усвідомлюється як зображення типових характерів у типових обставинах. Головне, що в центрі уваги письменника знаходяться не просто факти, люди й речі, а ті закономірності, які діють у житті. Щодо принципа народності, то він розкривається в зображенні Грінченком представників народу, їх духовних інтересів, культурних традицій. Не треба думати, що надів український одяг, наївся сала – і став українцем. Перейдемо конкретно до творчості Б. Грінченка, а саме до аналізу його повістей “Серед темної ночі” та “Під тихими вербами”. Як і більшість українських письменників, автор звертається в цій дилогії до теми села. Повісті “Серед темної ночі” і “Під тихими вербами” нерозривно пов’язані між собою темою тих соціальних суперечностей в українському селі на зламі століть, які зруйнували патріархальну хліборобську родину, принесли горе батькам, скалічили долю синів. Ось вам і типові обставини, а це ознака реалізму.

Назва першої повісті є символічною: люди, опинившись у жорстоких умовах утисків, злиднів та здирств, прозябають у безпросвітній темряві. Якщо ж прочитати назву другого твору, не заглядаючи у повість, то може скластися враження, що нарешті на українську землю прийшов лад і спокій. Але і при світлі дня в зеленому раю під тихими вербами темрява не розвіялася, продовжує панувати лихо ще лютіше і зловісніше, хоч у фіналі знову чутно сподівання, що колись-таки розвидніється. Типова українська повість з типового українського життя. Грінченко зображує родину Сивашів. У ній було троє дітей – синів. Пам’ятаєте, як у казках: три брати, серед яких останній, молодший – дурень. Тільки Зінько – наймолодший – не дурень, а звичайнісінький правдошукач, який хоче поліпшити життя селян. А двоє старших зовсім такі, як у казці: нахабні, жорстокі, зажерливі. Денис Сиваш хоче якнайбільше загарбати добра, а Роман “вибився” в злодії. Проте повісті Грінченка – не казка, а страшна правда. В першій розкривається трагедія пропащої сили – Романа. І хоч розпочинається вона світлим настроєм – Роман повертається з військової служби – але закінчується “темною ніччю”. Ця людина відчуває до хліборобської справи глибоку відразу, не поспішає допомагати батькові, пиячить, байдикує. Усе село глузувало з нього, а “кумпанія” ставилася прихильно, поки бряжчало в нього в кишені. Жахливо, що він починає грабувати власних батьків. Коли ж його впіймали із салом, він вирішив податися до міста, кинувши крізь зуби “півзвіря-чий згук лютості й зненависті”. Озлобленість дармоїда зрештою знаходить вихід. Увійшовши в зграю конокрадів, Роман приводить злодіїв у рідне село, викрадає батькових коней. Але в його розумінні це не вважається крадіжкою, адже він, на свою думку, лише відбирає частку свого майна. Покуштувавши хоч і ризикованого, зате легкого злодійського хліба, Роман уже не уявляв свого життя інакше.

Наслухавшись історій про злодійське гультяйство в старовину, намагаючись довести, що й тепер не перевелися грабіжники, які можуть викрасти за один наскок з півдесятка коней, Роман...

аж скрикнув: “Да я вам таку штуку вшкварю, що на всю губерню бахну, а в карманах аж засмійоться!..” Так, з нього б вийшов непоганий пірат. І тоді бовтатися би йому на реї, а не гнити у Сибіру, бо не зумів цей “пірат” утнути ніякої “штуки” – схопили. Гірко лише те, що занапастив Роман не лише своє життя, а й долю наймички Левантини. Дівчина любила його, знеславлена, зносила гіркі страждання, намагалася до останнього збити Романа з ганебного шляху, однак сама зламалася у складних випробуваннях.

Бачите, яким реалізмом, з яким розумінням народної психології автор малює своїх героїв? Головне, що в той час, коли Роман займається лихими справами, Зінько шукає і не знаходить виходу з тяжкого положення незаможних селян. Він думає: “Люди самі такий лад проміж себе завели, що як кому так і гарно серед його жити, а як кому так ніяк не можна жити”. На ці роздуми Б. Грінченко хоче дати відповідь у другій повісті “Під тихими вербами”. Тут ми бачимо своєрідний двобій братів: Зінька і Дениса. Відійшовши від народницького погляду на селянство, Грінченко яскраво показує ту кривду, яка чиниться в селі, в райському куточку землі – “під тихими вербами” Слобожанщини. Визначальною рисою реалізму Грінченка є майстерність узагальнення соціальних процесів, що відбуваються в селі. Ми бачимо сукупний образ глитаїв, які не гребують жодними засобами в пориваннях до збагачення: “Попанували пани-по-міщики, тепер ще треба й господам-хазяїнам попанувати!” Глитаї вирішили захопити громадську землю нечесним шляхом.

Грінченко реалістично змальовує розшарування села. Селянство перестало бути суцільною масою, як донедавна його вважала народницька ідеологія. Є тут і п’яниці, яких нічогісінько не хвилює, є й хижаки, які, збагатівши, забувають, звідки вони вийшли, є навіть і братовбивці. І все це заради землі. Але є і такі, як Зінько Сиваш, отой найменший “дурень”. Він усе життя своє намагався “кудись кинутися, щось зробити – щось велике, дуже і гарне-гарне”. Навчившись грамоті, він призвичаював інших селян до книжки, відкрито виступав проти обурювання селян багатіями. І все ж йому не всміхалася доля: за ним не йшли селяни на сході, про нього поширювали аморальні плітки, його звинуватили у вбивстві Грицька Момота і кинули до в’язниці. Навіть передчасна смерть спричинилася внаслідок забобонності й темноти селян.

У творі, на жаль, так і не знайдено ніким шляху, який може привести людей до щастя. Народність виявляється в тому, що Грінченко дуже вболіває за долю селян, тому і подає образ Зінька, який намагається покращити життя. Й одночасно він переживає за те, що серед селян ще багато затурканих, забобонних людей, які нікому й нічому не вірять, хіба що чарівникам і знахарям. У вступі неодмінно треба сказати про ті процеси, що відбуваються на селі, і як іх зобразив Борис Грінченко. А у висновку ви можете порівняти їх з дійсністю: можливо, і у нас, у наші часи, не все так гарно, як здається на перший погляд.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Як писати твір Реалістичний світ Б. Грінченка