Вороний Микола Кіндратович

Микола Кіндратович Вороний (публікувався під псевдонімами Арлекін, Віщий Олег, Сіріус, Кіндратович, Микольчик) народився 6 грудня 1871 р. у родині ремісника на Катеринославщині. Мати М. Вороного походила з родини освітнього діяча XVII-XVIII ст., ректора Київської академії П. Колачинського.

Навчався Микола Кіндратович у Харківському реальному учи­лищі, потім – у Ростовському реальному училищі, звідки його ви­ключили за зв’язок з народниками, читання й поширення забороне­ної літератури.

Три роки поет перебував під наглядом поліції із

забороною всту­пати до вищих навчальних закладів Росії. Тому навчання М. Вороний продовжив у Віденському та Львівському університетах, займаючись на філософському факультеті.

У Львові поет зблизився з І. Франком, працював бібліотекарем і коректором Наукового товариства ім. Шевченка, режисером україн­ського театру товариства “Руська бесіда”, в редакції журналу “Жит­тя і слово”.

З 1897 р. М. Вороний стає актором труп М. Кропивницького, П. Саксаганського, О. Васильєва та інших. Сцену залишає у 1901 р. і починає служити в установах Єкатеринодара, Харкова, Одеси, Чер­нігова.

З 1910 р. поет оселяється у Києві,

працює в театрі М. Садовського, викладає в театральній школі, потім переїздить до Львова, викла­дає в українській драматичній школі при Музичному інституті імені М. Лисенка.

На Україну повертається у 1926 р., веде педагогічну і театрознав­чу діяльність.

Писати вірші М. Вороний почав ще у реальному училищі. У 1893 р. був надрукований перший його вірш “Не журись, дівчино”. Потім поет почав публікуватися у різних періодичних виданнях.

У 1911 р. вийшла перша збірка “Ліричні поезії”. Наступна з’яви­лася через два роки.

Збірка “Поезії” вийшла у 1929 р.

У тридцяті роки поет був звинувачений у шпигунстві й засудже­ний до висилки за межі України. Щодо того, як він провів останні роки свого життя, одностайної думки не існує. Відомо тільки, що у квітні 1938 р. М. Вороного було заарештовано в Новоукраїнську ра­лом з групою селян за “контрреволюційні дії”, а в червні цього ж року розстріляно.

Творчість М. Вороного знаменує розрив з народницькою поезією, прагнення до естетизації дійсності, їй притаманна різноманітність форм і строфічних побудов.

Поет висміює національну обмеженість та псевдопатріотизм, за­кликає українців по-справжньому любити свою землю.

Крім власних творів, М. Вороний залишив по собі багато пере­кладів, переспівів, а також літературознавчих статей.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Вороний Микола Кіндратович