Вогняний янгол (стисло)
Рупрехт зустрів Ренату навесні 1534 р., повертаючись після десяти років служби ландскнехтом у Європі та Новому Світі. Він не встиг завидна дістатися до Кельна, де колись навчався в університеті і неподалік від якого була його рідне село Лозгейм, і заночував у самотньо стояв серед лісу старому будинку. Вночі його розбудили жіночі крики за стіною, і він, увірвавшись в сусідню кімнату, виявив жінку, що били в страшних корчах. Відігнавши молитвою і хрестом диявола, Рупрехт вислухав прийшла в себе даму, яка повідала йому про подію, що став для неї фатальним.
Коли
Незабаром Рената дійсно зустріла графа Генріха фон Оттергейма, схожа білизною одягу, блакитними очима і золотавими
Два роки були вони невимовно щасливі, але потім граф залишив Ренату один на один з демонами. Правда, добрі духи-покровителі підбадьорили її повідомленням, що скоро зустріне вона Рупрехта, який і захистить її.
Розповівши все це, жінка повела себе так, ніби Рупрехт прийняв обітницю служити їй, і вони відправилися шукати Генріха, загорнувши до знаменитої ворожки, яка тільки й мовила: “Куди їдете, туди і їдьте”. Проте тут же з жахом закричала: “І тече кров і пахне!” Це, втім, не відвернуло їх продовжувати шлях.
Вночі Рената, боячись демонів, залишала Рупрехта при собі, але не давала змоги ніяких вільностей і без кінця говорила з ним про Генріха.
Після прибуття в Кельн вона безрезультатно оббігала місто в пошуках графа, і Рупрехт став свідком нового нападу одержимості, що змінився глибокою меланхолією. Все ж настав день, коли Рената пожвавилася і зажадала підтвердити любов до неї, вирушивши на шабаш, щоб там дізнатися щось про Генріха. Натершись зеленуватою маззю, яку вона дала йому, Рупрехт перенісся кудись далеко, де голі відьми представили його “майстру Леонарду”, заставившему його відректися від Господа і поцілувати свій чорний смердючий зад, але лише повторити слова ворожки: куди їдете, туди і їдьте.
За повернення до Ренати йому нічого не залишалося, як звернутися до вивчення чорної магії, щоб стати володарем тих, до кого він був прохачем. Рената допомагала у вивченні творінь Альберта Великого, Рогер Баконі, Шпренгера та Інстіторіса і здійснила особливо сильне на нього враження Агріппи Ноттесгеймского.
На жаль, спроба викликати духів, незважаючи на ретельні приготування і скрупульозність в проходженні радам чорнокнижників, мало не закінчилася загибеллю початківців магів. Було щось, що слід було знати, мабуть, безпосередньо від учителів, і Рупрехт відправився до Бонна до лікаря Агріппі Ноттесгеймскому. Але великий відхрестився від своїх писань і порадив від ворожінь перейти до істинного джерела пізнання. Між тим Рената зустрілася з Генріхом і той сказав, що не хоче більше бачити її, що їх любов гидоту і гріх. Граф був членом таємного товариства, який прагнув скріпити християн сильніше, ніж церква, і сподівався очолити його, але Рената змусила порушити обітницю безшлюбності. Розповівши все це Рупрехт, вона пообіцяла стати його дружиною, якщо той вб’є Генріха, що видавав себе за іншого, вищого. У ту ж ніч відбулося перше їхнє з’єднання з Рупрехтом, а на інший день колишній ландскнехт знайшов привід викликати графа на поєдинок. Однак Рената зажадала, щоб він не смів проливати кров Генріха, і лицар, примушений тільки захищатися, був важко поранений і довго блукав між життям та смертю. Саме в цей час жінка раптом сказала, що любить його, і любить давно, тільки його, і нікого більше. Весь грудень прожили вони, як наречені, але незабаром Ренате з’явився Мадіель, який сказав, що важкі її гріхи і що треба каятися. Рената віддалася молитві і посту.
Настав день, і Рупрехт знайшов кімнату Ренати порожній, переживши те, що пережила колись вона, шукаючи на вулицях Кельна свого Генріха. Доктор Фауст, випробувач елементів, і супроводжував його чернець на прізвисько Мефістофелес запросили до спільного подорожі. На шляху до Тріра під час гостювання у замку графа фон Валлен Рупрехт прийняв пропозицію господаря стати його секретарем і супроводжувати в монастир святого Улафа, де проявилася нова єресь і куди він відправляється в складі місії архиєпископа трірського Іоанна.
У свиті його преосвященства виявився домініканець брат Фома, інквізитор його святості, відомий завзятістю в переслідуванні відьом. Він був налаштований рішуче щодо джерела смути в монастирі – сестри Марії, яку одні вважали святий, інші – одержимою бісами. Коли в зал засідання суду ввели нещасну черницю, Рупрехт, покликаний вести протокол, дізнався Ренату. Вона зізналася в чаклунстві, у співжитті з дияволом, участь у чорній месі, шабаші та інших злочинах проти віри і співгромадян, але відмовилася назвати спільниць. Брат Фома наполіг на застосуванні тортур, а потім і на смертному вироку. У ніч перед багаттям Рупрехт при сприяння графа проник у підземелля, де утримували засуджених, але та відмовилася бігти, твердячи, що жадає мученицької кончини, що Мадіель, вогненний ангел, простить її, велику грішницю. Коли ж Рупрехт спробував забрати її, Рената закричала, стала відчайдушно відбиватися, але раптом затихла і прошепотіла: “Рупрехт! Як добре, що ти зі мною “, – і померла.
Після всіх цих потрясли його подій Рупрехт вирушив у рідний Аозгейм, але тільки здалеку подивився на батька й матір, вже згорблених людей похилого віку, що грілися на сонце перед будинком. Загорнув він і до лікаря Агріппи, але застав його при останньому подиху. Ця смерть знову збентежила його душу. Величезний чорний пес, з якого вчитель слабшає рукою зняв ошийник з магічними письменами, після слів: “Піди геть, проклятий! Від тебе всі мої нещастя! “- Підібгавши хвоста й нахиливши голову вибіг з дому, з розгону кинувся у води річки і більше не з’являвся на поверхні. У ту ж мить вчитель випустив останній подих і покинув цей світ. Нічого не залишилося вже, що завадило б Рупрехт кинутися на пошуки щастя за океан, до Нової Іспанії.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)