Утвердження норм соціальної справедливості в поезії Р. Бернса «Чесна бідність»

Важливими рисами, характерними для поезії Р. Бернса, були сильне життєстверджуюче начало, всеохоплюючий інтерес до реалій життя, глибокий демократизм і протиставлення своєї творчості нормам, смакам дворянських та буржуазних верств тогочасної Шотландії. Творчість Р. Бернса має народну основу.

У вірші «Чесна бідність» оспівано мрії, надії шотландських селян, їх бунтарський дух. Автор висловив захоплення почуттям гордості та самоповаги простої людини, засудив верствову бундючність. Стилізований під народну шотландську пісню вірш звучить

ніби скоромовка та жартівлива пісня:

Бундючиться вельможний лорд,

Що сотні слуг у нього;

Дурний, як пень, лихий, як чорт,

А строїть з себе Бога.

Нічого, нічого,

Що стрічка й хрест у нього,

Бо хто розумний чоловік,

Сміється з того всього.

Перед нами постають у своєму непривабливому вигляді багач, лорд і король, яким протиставлено не образи людей, а народну мудрість:

Знання – лиш карб, людина – скарб,

Цінніший від усього…

А чесним бути в бідності –

Найвище од усього…

Отже, Р. Бернс переконливо довів своєю поезією, що прагнення соціальної справедливості є одвічною недосяжною мрією трудового народу.






Який собор змальований у романі гончара собор.
Утвердження норм соціальної справедливості в поезії Р. Бернса «Чесна бідність»