Україна у сердці кожного патріота

В нас єдина мета – Україна свята, нездоланна ніким і ніколи Україна… Хтось згадає безкраї пшеничні лани і блакитне чисте небо – і перед ним постане прекрасна Либідь або безстрашний Святослав.

Комусь будуть вчуватися пісні Марусі Чурай. А хтось побачить перед собою козацькі полки, що виступають у похід.

Рідну Батьківщину оспівувало не одне покоління поетів і прозаїків. їй присвячували свої картини художники.

Україно, ти для мене диво,

І нехай сплива за роком рік,

Буду, мамо, горда і вродлива.

З тебе дивуватися повік,

писав В. Симоненко у вірші «Україна». А ще він застерігав:

Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

«Слова Вітчизна і Мати такі близькі, то між ними хіба може вміститися сльоза», – писав і. Калинець у задушливі роки застою. У ті часи не те що плакати, навіть думати про любов до України було кримінальним злочином.

За це постраждав В. Сосюра. – автор поезії «Любіть Україну»:

Любіть у труді, у коханні, в бою,

Як пісню, що лине зорею…

Всім серцем любіть Україну свою – і вічні ми будемо з нею.

У списку борців за кращу долю матері-Вкраїни, за її мову можна було

б назвати і Т. Г. Шевченка, і П. Г. Тичину, і ї. Я.Франка, й Лесю Українку. Власне, всіх визначних українських письменників. Бо головною метою для них була «Україна свята», рівна серед рівних, шанована у світі держава.

За це поклали голови Богдан Хмельницький і Іван Мазепа, помирали в концтаборах Євген Плужник і Василь Стус… Список жертв нескінченний. Найкращим пам’ятником для них стане вільна, незалежна держава.

Не горджуся тим, що українець,

Я цим, як риба річкою, живу.






Образ сонця у балады про соняшник.
Україна у сердці кожного патріота