Твів доповідь с елементами описа: Ода вербі
Про вербу, скромну нашу вербу, написано чимало. їй присвячені прислів’я й приказки, пісні та вірші. Вона, верба, зайняла своє почесне місце і в фольклорі. Якщо, скажімо, хочуть комусь висловити приємне словесне побажання, неодмінно згадують відоме прислів’я: будь високий, як верба, а багатий, як земля. Чим, власне, прислужилася верба, що ЇЇ так шанобливо оспівано в красному письменстві і фольклорі? Звичайно ж, не лише за тонкий гнучкий стан. Тут інші, значно предметніші ознаки, якими заслужило шану в народі це дерево. Не випадково у піснях ідеться
З п’ятисот видів верб, які ростуть на нашій планеті, тридцять припадає на Україну. Серед найпоширеніших це такі сорти, як біла верба, ламка, гостролиста, або шелюга, білолоз, попеляста, або вушкувата, і розма-ринолиста. Серед пісків найбільш полюбляє рости пурпурова верба, у лісах і болотах – верболіз, на узлісках здебільшого
Кому доводилося подорожувати Славутичем, той не міг не помітити численні вербові зарості на берегах нашої найпотужнішої річки. Саме завдяки цим незрадливим сторожам береги Дніпра не виходили з ладу. Міцно уп’явшись корінням у землю, верби стримували своїм тілом зсуви, зупиняли піскові заноси.
Іноді дехто вважає, що лоза як будівельний матеріал не заслужила особливого пошанівку. Справді-бо, традиційну вербу не використовували для палива. Також у будівництві осель послуговувались іншими породами – сосною, дубом, вільхою чи осикою. Натомість, як стверджують старожили, іноді хати все-таки були й з верби, і вони вважалися досить практичними – теплими й ніколи не сиріли. Лоза відігравала й важливу ритуально-обрядову роль. Букетик з вербових котиків – це може бути кращим подарунком дівчині. З давніх-давен, як тільки луки покривалися травицею, сільська молодь улаштовувала традиційні весняні ігри, водила хоровод, наспівуючи веснянку: “Ой вербо, вербице! Час тобі, вербице, розвиться!” Верба стала своєрідним символом нашого народу. Не випадково великий Кобзар, перебуваючи на засланні в Орській фортеці, висадив VI пустелі саме вербову гілочку, прижив її, виходив. Вона нагадувала йому рідну Україну. Здавна верби були добрими і, що цінно, – найпершими медоносами. Адже лозові кущі найраніше починають цвісти, і бджоли з першим; вильотом забезпечуються потрібним солодким продуктом.
А скільки можна виготовити з них плетених виробів! Верби посіли почесне місце в парках і скверах, тобто в міському середовищі. Але не менш доцільним є це дерево і на селі. Верба в полі – це не тільки наш краєвид і оберігач грунтів і вологи, а й пристанок та місце гніздування птаства, зручний сховок звірятам. Проте нині таких пристанищ практично немає, бо верба стала рідкістю в полі.