Твір-опис дерева: Осика

Осика – дерево з колоновидним стовбуром, зеленою або зелено-сіруватою корою, округлим листям на довгих сплюснутих черешках.

Тичинкові квітки зібрані у темно-сірі колоски. У маточних суцвіттях зав’язується дрібне, жовтувато-біле чи сірувате насіння, яке за один-три місяці втрачає схожість.

Дерево іноді сягає 35 метрів заввишки. Віковічний шелест осики Кожне дерево має свої, властиві тільки йому ознаки. Дуб вважається кремезним, могутнім, міцним; берізка – білокорою красунею; верба – золотокосим символом України; клен – широколистим

легінем. А от до завжди тримтячого деревця осики ставлення людей неоднозначне.

Вони то милуються зеленуватим колоновидним прямим стовбуром, міцним лапатим гіллям із тремтливим жорстким листям, білуватим з одного боку, а то переказують з вуст в уста таку легенду про незвичайне дерево.

Коли Ісуса переслідували посіпаки, він хотів сховатися під осикою. Але листя видало Спасителя. Через це і мусить тепер дерево тремтіти все життя. Але й позитивне ставлення до осики збереглося.

Є народне повір’я ще з часів раннього християнства, що осиковий хрест захищає людину від нечистої сили. Прислухаючись до шелесту осики, пізнаємо сокровенні таїни довкілля.






Не все те золото що блищить твір.
Твір-опис дерева: Осика