Твір розповідь про кохання

І наш нелегкий час вимагає ніжності й любові! Під награним цинізмом ми приховуємо глибоку тугу за справжніми почуттями. Уособленнями таких високих почуттів були взаємини відомого французького філософа Дені Дідро і Софії Волан. Надзвичайно схвилювало мене їхнє глибинне кохання, увінчане лебединою вірністю. Гине лебідка, за нею кидається у безвість гордий і чистий лебідь. Помирає обожнювана жінка – за нею йде з життя без страждань і сам Дідро. А попереду – вічність, бо велика любов і великі творіння не вмирають. Шкода, що вірність – ця

вимоглива чеснота, маючи чарівну силу, стає майже рідкісною сьогодні.

Ці люди були вже немолоді, та ніщо не затьмарило сильної і вірної любові: ні заборона матері, ні осуд людей, навіть сотні льє. Чи міг філософ піти з сім’ї? Звичайно, багато людей робить так сьогодні, виправдовуючи себе. Та благородство і великодушність не дають змоги покинути улюблену дочку і дружину, яка розділила з ним життєві негаразди. Хоч закрадається в мою душу і така думка: “Нелегко було і цій жінці, якщо вона кохала свого чоловіка”.

Та кохання Софії, безперечно, дало великому мислителю більше, воно надихало на нові ідеї, зціляло, підносило.

А він, якби міг, віддав би їй всього себе, свою кров, присвятив би сто життів у дяку за ніжне жертовне почуття. Із захопленням я вчитувалася у воістину вражаючі, сповнені красою ідеалу, рядки листів мдореця. Скільки в них відданості, жертовності, яка сила думки! Не дивно, що його зрозуміли і полюбили родичі Софії.

Роздумую над тим, як справжнє почуття облагороджує людину, омолоджує її душу. Дені Дідро і Софія Волан справді були гідними високої людської любові і романтики, що, на мою думку, житимуть у світі завжди.






Твір роздум вірний приятель то найбільший скарб.
Твір розповідь про кохання