Твір-роздум: “Розуміння понять честі, справедливості, людської гідності й можливі способи їхнього утворення”

У сучасному світі поняття честь, совість, справедливість і людська гідність не дуже актуальні. Досить часто з самого раннього віку дитина росте у брехні, лицемірстві і хамстві. Ці якості вона переносить у двір, на дитячий майданчик, потім до школи, і вже там їх “шліфує” до досконалості. При цьому досить часто сім’я порядна і не скандальна, зазвичай, стає об’єктом насмішок серед сусідів, а її дитина – ізгоєм.

У наш час стало немодно відчувати муки совісті, бути відданим другом, або здійснювати подвиги в ім’я чого – б то не було.

Мало хто читає романи позаминулого століття, а вже тим більше книги про війну. Шкільна програма найчастіше сприймається учнями поверхнево, без особливого інтересу і ентузіазму.

А якщо раптом ми прокинемося завтра, а за вікном дев’ятнадцяте століття!? За вікном котяться карети. Кучери хвацько підстьобують хлистами норовистих коней. Кавалери супроводжують дам, чемно вклоняючись із зустрічними знайомими. Будь-яка образа кінчається дуеллю, щоб кривдник був покараний, і другому не повадко було розпускати язика. Дівиці дуже скромні, сором’язливі, розважливі. “Бережи честь змолоду” – це девіз юного

покоління того часу, і найстрашніше для них – це бути збезчещеною людиною, тому що тоді для такої людини закриті всі шляхи для просування і нормального життя. Невже всього за півтора століття ми втратили голос совісті і знецінили поняття честі?

Дуже яскравим сплеском всі ці якості проявилися під час Великої Вітчизняної Війни. Совість і борг перед Батьківщиною піднімали людей на великі подвиги. Зрада і боягузтво припинялися на корені. Герої війни від мала до велика захищали честь країни від фашистів ціною власного життя, бо свято вірили, що честь дорожча за життя.

Честь і совість – це стан душі. Вони не вроджені, тому дорослі люди повинні дуже дбайливо ставитися до цих якостей характеру. Не допускати ніяких угод з совістю, виправдовуючи всі свої непристойні вчинки обставинами, що склалися. З дитинства треба вчити дітей бути чесними і справедливими, не боятися завжди мати свою особисту думку і вміти її відстоювати дуже спокійно, але твердо.

Напевно, кожному з нас хотілося б замість матюків чути в розмові культурно аргументовані доводи. Замість образливих слів – мирову угоду. Замість сліз і печалі – щасливий дитячий сміх. Все вийде, якщо кожен почне змінюватися з себе. Варто спробувати один раз не вдарити слабкого, або не збрехати батькам, або не зрадити через своє боягузтво, або постояти за честь беззахисною дівчинки, або просто нагодувати голодну бездомну тварину. І коли хороші справи буде здійснювати не соромно – честь і совість стануть вірними супутниками. Інші, більш слабкі духом люди, будуть заздрити вашій внутрішній свободі і незалежності.

Честь і совість, справедливість і гідність притаманні виключно істоті розумній. І якщо хтось втрачає їх у гонитві за земними благами, значить він не гідний називатися справжньою людиною.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Твір-роздум: “Розуміння понять честі, справедливості, людської гідності й можливі способи їхнього утворення”