Твір-роздум: “Красою душу напої…” (роздум про роль природи в житті людини за творчістю Г. Гейне та А. Міцкевича )

Творчість відомих поетів XIX століття Генріха Гейне та Адама Міцкевича добре відома багатьом поколінням любите лий поезії. Твори цих поетів возносяться до літературного напряму романтизму та вплинули на творчість багатьох інших поетів тієї епохи. Наприклад, романтизм був завжди присутній у віршах видатного російського поета О. Пушкіна, який товаришував з А. Міцкевичем. А на творчість самих Гейне та Міцкевича суттєво вплинула творчість англійського поета Д. Байрона, під впливом якої Г. Гейне написав цикл віршів “Книга пісень”, а А. Міцкевич створив “Кримські сонети”, у яких яскраво та пронизливо відобразив свою тугу за батьківщиною.

Більшість творів Генріха Гейне та Адама Міцкевича присвячені темі кохання та природи. Причому завдяки описам природи їм вдавалося передавати людські почуття та людський настрій. Наприклад, А. Міцкевич найчастіше у своїх віршах показує море, хвилі якого у поета нагадують то срібний сніг, то чорні рядки зораного поля. А думки про нев’янучу красу природи та її вічність поет втілив у поезії “Бахчисарайський фонтан” та багатьох

інших віршах.

Зараз близько двох сотень віршів Міцкевича завдяки їх милозвучності і наближеності до народної поезії покладені на музику і стали піснями. А Г. Гейне залишається й досі популярним романтичним поетом, твори якого й досі актуальна та зрозуміла. Одним із основних тем творчості Генріха Гейне та Адама Міцкевича була тема єдності людини і природи та відповідність природних явищ, пейзажів та краєвидів настрою людини, її поведінка та її почуттям. Чи грає значну роль природа в житті людини? Чи є актуальною тема єдності природи та людства? Саме на ці питання шукали відповіді Гейне і Міцкевич, створюючи неперевершені поезії.
щодо мене, то я вважаю, що стосунки людини і природи є стосунками нездоланної могутньої сили природних явищ і беззахисності, зовсім невеличкої частки природа під назвою “людство”. І ніяк не можна розглядати ці стосунки на рівних, бо навіть попри те, що людина вже давно відчуває себе царем природи, це не відповідає дійсності. Незважаючи на всі досягнення, лодина й досі залишається беззахисною перед багатьма природними явищами, не може їми керувати і не може їх приборкувати. Та поряд з тим, природа настільки різноманітна, що в ній завжди можна знайти об’єкт чи явища, яке може найяскравіше відобразити те чи інше почуття людини, той чи інший її настрій. Це ще раз підтверджує, що хоча стосунки між природою і людьми досить складні, вони не роздільні в своєму існуванні. Навряд чи природа буде існувати без людства та гармонійно розвиватися. Точно так і людство не зможе існувати без оточуючого природного середовища. І саме краса природи надихає людей на красиві і героїчні вчинки та великі почуття, саме краса природи надихає наші душі та наші серця безмежною добротою. Отже, красота природи грає визначну роль у житті людини, вона є невід’ємною складовою нашого існування. Адже природа – це краса, а краса врятує світ!






Моє ставлення до гобсека.
Твір-роздум: “Красою душу напої…” (роздум про роль природи в житті людини за творчістю Г. Гейне та А. Міцкевича )