Твір по повісті Данилова “У нових хазяїв”
З автором оповідання “У нових хазяїв” Іваном Даниловим я познайомилася вперше. Це оповідання було написано в 1981 році, саму ж книгу “Зимовий дощ” випустило видавництво “Сучасник” в 1984 році. Оповідання написане доступною й зрозумілою мовою, у ньому описується нове життя корови Марти після смерті старої господарки. Колишня господарка дуже любила корову, прекрасно про неї піклувалася, була дуже уважна й добра до неї. Березня платила їй тим же. Щораз радувалася зустрічі з господаркою, “вертаючись із пасовища”, вона ” чиледве
Але от улюблена господарка вмерла, і на зміну їй прийшли нові, чужі люди. Вони не любили й побоювалися Марту, дуже погано про неї піклувалися, були з нею грубі й жорстокі. Тому Марта не злюбила їх. Вона не розуміла, що відбулося з її господаркою, дуже нудьгувала по ній, увесь час чекала, що та коли-небудь прийде й все піде по-старому. За рік нового життя вона дуже змінилася в характері, зробилася “нісенітної й задиристої”. І десь через рік Марта отруїлася й умерла від недогляду своїх хазяїв. Зав’язка добутку починається з того
Далі йде розвиток дії – життя Марти в нових хазяїв, потім кульмінація – той момент, коли Марта отруїлася, і, нарешті, розв’язка, тобто смерть Марти. У ході оповідання багато ліричних відступів, спогадів корови, у яких вона мимоволі порівнює минуле й теперішнє життя. По-моєму, вони дані для того, щоб краще зрозуміти ідею, що хотів донести до читача автор. На мої погляд, ідея полягала в тому, щоб показати людям, як мають потребу в любові й турботі тварини. Автор хотів сказати, що навіть тварини можуть переживати, когось ненавидіти або любити, можуть комусь радуватися або про кого тужити. Без любові вони так само, як і люди, черствіють і озлобляються. Я вважаю, що головна тема цього добутку – тема любові й взаємин між людьми й тваринами. Протягом усього оповідання яскраво виражена позиція автора. Він явно жалує корову, співчуває їй. Йому, звичайно, більше по душі стара господарка Марти. Це помітно в описі тих моментів, коли господарка годує корову, доглядає за нею.
Ці місця автор описує дуже докладно й красиво. Деякі слова він уживає в формі. Наприклад, “клала сенца”, “былочка пирію”, “скибочка хліба”. Описуючи руки, він використовує такі епітети, як “розумні”, “пружні”, “ласкаві”. Показуючи ж нових хазяїв, зокрема мужика, автор іронізує, сміється над ним, називаючи його “мужичишка” або “цей смердючий”. Мені Марту дійсно шкода. Адже вона абсолютно безпомічна жертва обставин. Вона не розуміє навіть того, що відбувається навколо її, тужить за старою господаркою, увесь час чекає, що та коли-небудь повернеться. Всі ці порожні очікування навівають мені смутні думки. Прочитавши це оповідання, розумієш, наскільки ми всі самотні й безпомічні перед ударами долі, як ми легко звикаємо до людей, що люблять нас, що постійно перебуває рядом з нами, і як важко ми переживаємо розлуку з ними.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)