Твір на тему: “Я і мода”

Я ніколи не цікавилася модою і не читала глянцеві видання. Носила те що подобається, фарбувала волосся в бірюзовий колір (рідше – у фіолетовий) і була задоволена своїм зовнішнім виглядом. Про “тренди” дізнавалася дуже просто – коли концентрація певного фасону, або кольору чи виду одягу на вулиці підвищувалася до критичної позначки “на кожному зустрічному” . Пам’ять у мене надійна, як решето, тому зараз досить смутно пригадується пекельна фуксія, пуховики до п’ят і шарфи такої ж рекордної довжини, туфлі з носами а – ля “східна ніч”, блузки в сільському стилі з рукавами-ліхтариками, обшиті спандексом навколо талії, що створюють ілюзію наявності грудей. Та хіба мало, що ще згадати можна.

Набагато більше мене хвилювали рок-концерти, тусовки з друзями і мої численні хобі. Носила я джинси і кеди. Знову ж таки, все мене влаштовувало. А потім років у п’ятнадцять мене різко переклинило на жіночності, та так сильно, що я відразу видерлася на каблуки-підбори і одяглася в сукні-футляри. Ходила і ловила компліменти.

Потім був період “тільки спідниці, тільки хардкор”. Раніше я їх люто ненавиділа і носила тільки штани, а тут стало з точністю до навпаки – навіть в студену зимову пору розтинала в спідницях (добре, вистачило розуму надягати теплі). По всій видимості, юнацький максималізм спонсорував любов до крайнощів.

Потихеньку я стала підозрювати щось недобре. Старий стиль був відверто підлітково-неформальним, а новий не був співзвучним моєму внутрішньому світу. Хоча, варто визнати,...

поєднання сукні-футляру з моєю оригінальною зачіскою виглядало досить нетривіально.

У тому середовищі де я спілкувалась, ще можна було побачити стиль бохо або хіпі. Ну і все. Прірва між ділової класикою і дрімучим гранжом була для мене нездоланною, тому що крім цих двох стилів я ніяких інших і не знала і не бачила. Забавно, але це так.

Слава Інтернету, скільки всього нового і цікавого я за останній рік невтомного гуглення дізналася ура-ура! Цього року я відкрила для себе такий предмет повсякденного жіночого гардеробу, як жакет. Дивне поруч. До цього моменту я знала тільки про:

– Чоловічі піджаки.

– Жіночі піджаки вчительок, пізніше ще й суворих бізнесвумен.

– Шкільну форму, яку у нас раптово ввели в 9м класі.

Тому довелося купити піджак, жилетку і спідницю. А штани пошили на замовлення, довгі і розкльошені. Правда, в перший же тиждень я навернулася з ганку, і на коліні свежезшитих штанів стала красуватися помітна дірка. Я проявила бунтарський дух і не стала її зашивати. Для повноти картини штани комбінувала не з блузкою і туфлями, як всі нормальні дівчатка, а з футболками або кофтою спортивного стилю з гордим написом на тому місці, де повинні бути груди, а на ноги надягала кросівки. Коли на мене наїжджали, доповнювала свій образ накинутим зверху піджаком. І не відала я в 14 років, що футболка та класичний піджак – це, виявляється, стильна еклектика, зараз вже, звичайно, класичне поєднання.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (No Ratings Yet)
Loading...
Твір на тему: “Я і мода”