ЗАЧЕРПНІМО МУДРОСТІ ЗІ СВІТОВОЇ ДАВНЬОЇ СКАРБНИЦІ

Твір на основі прочитаного про найдавнішу перекладну світську літературу. Разом із церковною літературою в Давню Русь прийшло багато книг природничо-наукового змісту, історичних праць та збірників афоризмів, у яких була сконцентрована мудрість людська. Дещо наївними і навіть смішними видаються нам “наукові” викладки Іоанна Екзарха в “Шестодневі”, Козьми Індикоплова в “Християнській топографії” про будову світу, фізичні, астрономічні та інші явища природи. Що ж, таким їм здавався світ за біблійними книгами. Але настільки

ж справедливими є їхні спостереження і відповідно захоплення мудрим улаштуванням цього світу! І найбільше – людиною – головним творінням Божим, заради якого й створене все на землі. Ось слова із “Шестоднева”: “Не можу прийти в себе від подиву і не можу зрозуміти, звідки в такому малому тілі[людини такі високі думки, здатні обійти всю землю й вище небес зійти”. Анонімний “Фізіолог” наповнений не лише точними відомостями про тварин, рослини, мінерали, а й безмежною фантазією та вигадкою, поєднаними із сентенціями повчального змісту – мораллю для читачів. Для статей цього збірника характерні
символіко-алегоричні тлумачення якостей звірів та птахів. І коли читаєш про лисицю, то неодмінно згадуєш українські народні казки про цього хитрого звіра. Поетичністю та ліризмом оповиті розповіді про горлицю, одуда, лелеку, лева. Куріпка ж чогось викликала у автора неприязнь, і він порівняв її із жадібною людиною, яка ніяк не може насититися багатством. Незвичайна й захоплююча ця мандрівка у світ давніх уявлень і фантазій!

Навіть маленькі діти знають зараз грецькі міфи про Пріама, Гектора, Енея, Єлену, Данаю та інших героїв. Але мало кому відомо, що дізналися вперше про них читачі з історичного твору, що прийшов на Русь у перекладі,- хроніки Іоанна Малали. Разом з іншими хроніками та хронографами, історичними повістями ця перекладна література знайомила давніх русичів із всесвітньою історією, відкривала широкі обрії і примушувала задумуватися над своїм місцем і роллю в оточуючому світі, спонукала до власної творчості. Серед пам’яток перекладної літератури Київської Русі аж до XVІІІ століття величезною популярністю користувалася “Александ-рія” – повість про життя і подвиги знаменитого героя античності Алек-сандра Македонського. І зараз із цього твору можна почерпнути не лише багато історичних відомостей, а й відчути красу художнього слова, майстерність у творенні образів, метафоричність та афористичність мови. До речі, любов до мудрих, афористичних висловлювань, які підходять до різних ситуацій у житті, на Русі здавна задовольнялася збірником “Пчола” (як бджола збирає мед із різних квіток, так і упорядник книги чернець Антоній збирав “мислі мудрих людей” із церковних і світських книг). На мою думку, це саме той твір, який об’єднує людей, говорить, що для загальнолюдських цінностей немає ні кордонів, ні мовних бар’єрів. Як не погодитися з такими чудовими висловами, як “Велике багатство – розум людини”, “Краще мовчати, ніж зле говорити”, “Добро прийняв – пам’ятай, зробив – забудь”, і не замилуватися ними. Жаль тільки, що ми нечасто маємо змогу звернутися до цих першоджерел.

Біблія Книга Книг, Вічна Книга, Святе Письмо. Одне з найдавніших і найбільш тиражованих видань у світі. Щоденний порадник для віруючих і нескінченне джерело натхнення для письменників. Можна по-різному ставитися до релігійних постулатів, викладених у Біблії, але жодна книга християнського світу не сконцентрувала в собі стільки мудрості, стільки вікового досвіду, стільки моральних норм співжиття! Думаю, що в Біблії кожен може знайти відповіді на свої болючі питання у пошуках сенсу буття. Адже це книга насамперед філософська. Як не замислитися і не погодитися з такими положеннями “Книги Еклезіаста”: “Марнота усе!”, “Немає нічого нового під сонцем!”, “І дурному, і мудрому – доля одна”, “Для всього свій час”, “Не квапся своїми устами”, “Тримайся середини”, “Не копай ближньому ями, бо сам в неї впадеш”.

Наскільки б кращим було життя людей, коли б усі вони дотримувалися Божих заповідей: “Не вбий!”, “Не вкради!”, “Шануй батька та матір свою!”, “Не суди своїх ближніх”, “Люби і ворогів своїх” та інші.

Здавалося б, як можна любити ворогів своїх, робити добро тим, хто ненавидить вас? Багато прикладів із життя й літератури переконують, що тільки добро може припинити зло. Згадаймо хоча б Марічку з “Тіней забутих предків” М. Коцюбинського, яка дала хлопчику з ворожого роду, Івану, що вдарив її, цукерку. Іван зупинився і засоромився, задумався, за що він б’є беззахисне дівча. Це було початком їхньої дружби, а згодом і любові. Отже, зло можна припинити тільки добром! Коли ж відповідати злом на зло, то утвориться безкінечний ланцюг. Завжди треба пам’ятати: “Як бажаєте, щоб вам люди чинили, так само чиніть їм і ви…” А скільки мудрості, спостережливості та глибокого підтексту криється в біблійних притчах! Скільки поезії в Соломоновій “Пісні над піснями”! Недаремно майже тисячоліття біблійні теми, сюжети, образи використовують у своїх творах художники, письменники, скульптори, музиканти. Навіть не замислюючись над їхнім походженням, ми вживаємо вислови “спить сном праведника”, “дивимось крізь пальці”, “робить із себе посміховисько”, “міряти тією самою міркою”, “змокнув з голови до ніг”, “Хома невіруючий” та інші. А це ж вислови з Біблії.

Один із дослідників Біблії вдало назвав її маленьким літературним всесвітом. Справді, у Книзі Книг представлені міфи, легенди, епос, релігійно-ритуальні та юридичні кодекси, історичні хроніки, притчі, воїнські повісті, перекази, оповіді, житія, народні пісні, релігійні гімни, любовна лірика, віршовані молитви, філософські й морально-побутові афоризми, слова, казання, повчання, поеми, пророцтва, діалоги. То ж намагатися хоч трохи осягти цей всесвіт, цю криницю мудрості варто кожному, хто вірить у загальнолюдські моральні цінності і керується ними в житті.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

ЗАЧЕРПНІМО МУДРОСТІ ЗІ СВІТОВОЇ ДАВНЬОЇ СКАРБНИЦІ