Твір на тему Люди в білих халатах
Професія лікаря – це одна із самих древніх і шановних професій. У далекій давнині люди поважали й цінували тих, хто міг зняти біль, знаючи засобу лікування хвароб. У російській літературі образ доктора займає видне місце. Особлива глибоке враження роблять оповідання О. П. Чехова. Про моральне падіння парубка О. П. Чехов повідав читачам в оповіданні ” Ионыч “. З якими шляхетними намірами, високими прагненнями приїхав у губернське місто С. молодий доктор Старцеві. в1 Спочатку він боявся навіть на короткий час залишити лікарню.
Але поступова,
Друзі намагалися влаштувати йому втеча, але Корчак відмовився. Як щирий вихователь і педагог, він звалів розділити долю сваїх вихованців і залишився з ними до кінця. Ідучи вастаннє по вулицях Варшави, він ніс на руках самого слабкого ребенкО. Януш Корчак загинув у газовій камері. Свій борг лікаря й педагога він виконав до кінця й загинув разом з тими, кого лікував і виховував. У роки Великої Вітчизняної війни наш народ проявляв масовий героїзм. А ськільки лікарів віддали сваї життя, допомагаючи пораненим! Під варожим вагнем, ризикуючи власним життям, санінструктори, юні медсестри виносили з поля бою поранених. А лікарі під варожим вагнем провадили сложнейшие операції. Багато медиків були визнані гідними урядових нагород. В оповіданні М. О. Шолохова “Доля людини” є такий епізод.
Андрій Соколов, шофер, везший снаряди на передову, потрапив під обстріл, був контужений і знепритомнів, а коли опам’ятався, навколо були німці. Його разом з іншими військоваполоненими погнали на захід. Уночі їх закрили в напівзруйнованій церкві. В Андрія страшно боліла вивихнута рукО. І раптом він почув у темряві питання: “Поранені є?” Це був лікар. Він вправив плече Андрію, і біль відступив. А доктор пішов далі з тим же питанням. І в полоні, у страшних умовах він продовжував “сваю велику справу робити”. Про героїзм лікарів, що виконували інтернаціональний борг в Афганістані, розповідає книга Б. Олійника “Пам’ятник у Кабулі”. У тяжких умовах довадилося працювати радянським медикам. Польові госпіталі обстреливались душманами. Рятуючи солдатів, лікарі віддавали їм сваю кров, а часом і життя. Це вани в мирні дні ставали героями. Це їм приходять листа від колишніх солдатів-афганців зі словами: “Спасибі Вам за те, що я живий!” Про ськладну роботу лікаря розповідає Н. М. Амосов у книзі “Думки й серце”. Його митецькі руки повернули до нормального життя сотні людей із захварюваннями серця, у тому числі дітей.
Ськільки щасливих очей дивилося вслід цьому чудоваму хірургові! Всім відоме ім’я чудоваго офтальмолога С. Федорова. Ськільком людям він повернув можливість бачити! Це чудова, коли після тьми, що застеляла ока, знову зможеш бачити яськраве сонце, синє небо й увесь світ. Розум ученого й чуйні руки хірурга здатні тварити чудесО. Але не тільки радість перемоги випробовують лікарі. На жаль, медицина не вСесільнО. Як важко, дивлячись в очі близьким хварого, який не вдалося врятувати, вимовити: “Ми зробили все, що могли, але…” Важко усвідомлювати сває безсилля перед хваробою. Древній учений Авиценна ськазав так: “Лікар повинен мати очі сокола, руками дівчини, мудрістю змії й серцем лева”. Ці слова можна віднести до багатьом лікарям і в наш час. Самовідданість і безкорисливість, любов до людей і прагнення їм допомогти – невід’ємні якості сучасного лікаря. Через все сває життя він повинен пронести слова клятви Гіппократа; “У який би будинок я не ввійшов, я ввійду туди для користі хварого”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)