Твір на тему: “Анна і Левін: два шляхи пошуків людського щастя” за романом Л. Толстого “Анна Кареніна”
Критерієм справжньої міцної сім’ї для видатного руського письменника Л. М Толстого була душевна згода і взаєморозуміння подружжя. Але шлюбний союз головної героїні роману “Анна Кареніна” з внутрішньо чужою і нелюбою нею людиною не міг стати запорукою щасливого сімейного життя. Та і з Вронським у Анни ніяк не могло виникнути повноцінної сім’ї, адже він хоча й потерпів крах у своїй світській і військовій кар’єрі, але залишався міцно прив’язаним до того суспільства, яке так жорстоко його відкинуло.
Автор аж ніяк не засуджує
Обидва вони – і Анна Кареніна, і Левін – не хочуть і не можуть миритися зі злом і брехнею оточуючого світу. Звідси і драма Левіна, звідси і трагедія Анни. О. Фет, один з перших, хто став читачем роману “Анна Кареніна”, маючи на увазі недоброзичливо налаштованих до Л. Толстого літературних критиків, висловився так: “А либонь чують вони всі, що цей роман є строгий, непідкупний суд всьому нашому ладу життя”. Це й дійсно так, адже письменник на цей раз творить свій власний суд, причому роль оповідача у творі зводить до мінімуму. Авторських коментарів у романі майже немає.
Саме з вчинків і взаємодії персонажів випливає у творі моральна оцінка подій і людей. Причому дія у романі займає зовсім небагато часу и розтягнута менше, ніж на три роки, що по-новому характеризує толстовське людинознавство. І Анна Кареніна, і Левін, і інші персонажі по-різному судять один про одного, постають у різних життєвих ситуаціях. Авторський вирок цим персонажам виноситься лише у фіналі роману, у вигляді переліку різних “за” і “проти”.
Не має ніякого сумніву, що без Левіна фабула роману “Анна Кареніна” мала б зовсім інший характер. Важлива у цьому відношенні і нова поетична особливість твору – елементи алегорії і символіки, які набувають не тільки безпосереднього предметного змісту, а й глибокої символічності. Найзначнішим символом у романі “Анна Кареніна” є залізниця – прикмета того часу, що втілює пореформену Росію, яка замість полегшення життя звичайних людей приносить їм нові лиха. Думка про загальне панування зла і неправди – одна з останніх думок головної героїні роману Л. Толстого “Анна Кареніна”.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)