Немає нічого важливішого за сім’ю, тому що вона здатна дати відчуття захищеності, щастя. Але це в ідеалі. І Л. Толстой показує проблеми сучасної йому сім’ї на тлі суспільної моралі.
Анна Кареніна – вродлива жінка, яка свого часу піддалася на умовляння родичів і взяла шлюб із багатим службовцем, людиною набагато старшою за себе, а головне – не із коханим. Такий шлюб не був дивом у тогочасному суспільстві. їй навіть заздрили. А що кохання не було, то вона це терпіла, вдовольняючись звичними клопотами. Життя, позбавлене свят, позбавлене
кохання, було сірим, доки Анна випадково не зустріла чоловіка, якого покохала. І тоді виявилося, що суспільство, побудоване на неправді, зовсім не вітає відвертих почуттів. Виявилося, що світ схильний поблажливо ставитися до зрад, які ретельно ховали, хоч про них і знали всі. Але суспільна мораль не визнає за Анною права на щастя. І вона залишається наодинці зі своїми думками і коханням. Вона ладна вдовольнятися хоч би й таким коханням, та поступово Вронського починає дратувати і Анна, і її кохання, і власна несвобода. Суспільство з його подвійною мораллю визнає право Вронського жити як хоче, але не дарує Анні її відкритого бажання
бути щасливою. Отож, чоловік і жінка у цьому суспільстві не рівні. Більше того, вони не рівні й у шлюбі. І саме сімейні стосунки продемонстрували ті негаразди, які переживало суспільство. Наявні порушення моралі, які вже не визнають такими, і Толстой вважає, що це ознака кризи як родини, так і суспільства. Людина не може бути самотньою, їй треба про когось піклуватися, бути потрібною комусь. І ця потреба породжує прагнення створити сім’ю. Толстой показує, що сім’я не може існувати без кохання, але й без взаємної поваги, без духовної єдності теж неможлива. Трагічна історія Анни Каретної показує, що шлюб священний і до нього не можна ставитися легковажно ні людині, ні суспільству. Родина – це і мета, і сенс життя людини, і запорука особистого щастя.
.