Тичина Павло Григорович

Павло Григорович Тичина народився 27 січня 1891 р. в с. Пісках на Чернігівщині в родині сільського дяка. Вчився спочатку в чернігівській бурсі, а потім – в духовній семінарії. З дитинства був обдарований музично, добре співав.

Ще зовсім молодим почав спілкуватися з корифеями україн­ської літератури – М. Коцюбинським, В. Самійленком.

Після закінчення семінарії вступив до Київського комерційного інституту, працював помічником хормейстера в театрі М. Садовського.

У 1918 р. став членом редколегії газети “Рада”. Навесні цього року вийшла перша збірка П. Тичини “Сонячні кларнети”, яка була зустрі­нута прихильно. У наступному році виходять його збірки “Замість сонетів і октав”, “Плуг”.

У 1923 р. поет переїздить до Харкова, стає членом редколегії щомісячника “Червоний шлях”. Наступного року виходить збірка “Вітер з України”.

У добу тоталітаризму поетові довелося вибирати між життям і поезією. Це був час жорстоких страждань та душевних зламів. У віршах П. Тичини починає з’являтися суміш нещирості й напіввимушеності. За оптимістичними

картинами радянської дійсності, що постають з його поезій, стоїть великий біль справжнього митця.

До передвоєнних збірок П. Тичини належать “Чернігів” (1931 р.), “Партія веде” (1934 р.), “Чуття єдиної родини” (1938 р.), “Сталь і ніжність” (1941 р.).

Під час війни поет перебуває в евакуації в Уфі. Найбільшим здо­бутком цих часів є поема “Похорон друга”.

Найфундаментальнішим твором П. Тичини була симфонія “Сконорода”, яка писалася майже протягом всього життя.

Павло Григорович був дійсним членом Академії наук України а 1929 р. Знав кілька мов, перекладав багато творів.

Помер П. Тичина 16 вересня 1967 р.

Поезія П. Тичини музична, наповнена зоровими, слуховими та іншими образами. В ній сплелася мелодія слова з музичною мело­дією. В ранній своїй творчості поет – невтомний шукач нових форм поезії, експериментатор.

Найбільше його цікавила проблема співвідношення раціонально­го та інтуїтивного, тому роль прозріння в його поезіях величезна. Поет вдається до багатозначної символіки (“Золотий гомін”), важковловимих асоціацій.






Твір опис місцевості в художньому стилі моя вулиця.
Тичина Павло Григорович