Поема «Гайдамаки» Шевченка

Творчість Тараса Григоровича Шевченка була новим явищем в українській літературі. Його поезії відрізнялись, насамперед, своєю демократичною тематикою, справжньою глибокою народністю.

Поетичні твори в «Кобзарі» відзначаються жанровою різноманітністю: балади, ліроепічні поеми, послання, ліричні твори, віршована драма, але їх об’єднує буйна волелюбність, прагнення свободи, любов до своєї Батьківщини і свого народу.

Твори поета дуже близькі до усної народної творчості, вони приваблюють своєю пісенною легкістю, деякі з них покладено

на музику. Кожне явище життя поет розглядає очима народу, він нерозривно пов’язаний з народом своїм світоглядом і прагненнями. Т. Шевченко – справжній син свого народу.

Уже в ранній творчості він виробив свій індивідуальний стиль, систему образності, яка мала джерелами своїми живу народну мову, усну поезію. Саме це відрізняє твори Т. Шевченка і надає їм такої неповторної ясності, краси, грації. Серед них виділяються особливо дві вершини: «Катерина» і «Гайдамаки».

«Гайдамаки» – найбільший за обсягом твір в усій поезії Шевченка. Це була смілива спроба відтворити події Коліївщини з народної точки зору.

Про Коліївщину писало багато російських, польських, українських письменників, але тільки в «Гайдамаках» переконливо показано боротьбу гноблених мас українського народу проти польських феодалів. Поема Шевченка оригінальна за своїм задумом і виконанням.

Поет обрав для відтворення один із найяскравіших епізодів історії гайдамацького руху – повстання 1768 року. Тема ця органічно була близька поетові – він виріс у тій місцевості, де відбувалися події, з дитинства вбирав у себе усну народну творчість, пов’язану з Коліївщиною.

Поема була здійсненням велетенського задуму, про що свідчить вступ, в якому викладено погляди автора, підкреслено його кровний зв’язок з героями-месниками, яких він називає «дітьми», «синами». В основу викладу історичних подій Т. Шевченко взяв усну народну традицію («розказую так, як чув од старих людей»), широко використовуючи фрагменти народних пісень, легенд, переказів та народні прислів’я.

Завдяки історичній літературі, якою користувався автор, поема докладно змальовує історичні події, їй властива достовірність, правдивість. Головним героєм поеми є повсталий народ і найяскравіший виразник його інтересів – Ярема Галайда.

Це народний герой-месник, колишній наймит, який зі зброєю в руках відстоює права свого народу, мстить за нього, люто ненавидить його ворогів. Т. Шевченко наділяє свого героя казковою силою, нечуваною хоробрістю. Ярема – син свого народу, цілком відданий його справі. Саме за цю відданість і. прославився Галайда – про нього, навіть, складали пісні. Загальний настрій Коліївщини передає поет у яскравих зворушливих віршованих рядках. 1768 рік постає у всій своїй грізній величі; читача проймають жах, жаль і тривога – тривога за долю народу, який так трагічно століттями бореться за волю.

Кривавими картинами «Гайдамаків» Т. Шевченко не закликав до жорстокості, а, навпаки, закликав усіх схаменутися, перекреслити давні порахунки і почати життя нове, людське, чесне, справедливе. Цей твір висловлює безмежну любов Т. Шевченка до своєї Батьківщини, до свого народу та його культури.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Поема «Гайдамаки» Шевченка