Стильові особливості новелістики Ірвіна Шоу
Американська література в XX столітті увійшла в ряд найбагатших і найбільш популярних літератур світу. Це було зумовлено змінами, які відбувалися в країні. Сполучені Штати вступили в XX століття зовсім іншою країною, ніж та рідкозаселена і відокремлена від культурного розвитку Європи країна, якою вони були на початку XІX століття. В XX столітті маси емігрантів потягнулися до Сполучених Штатів. Розвиток науки і промисловості вніс великі зміни у спосіб життя і мислення. Дві світові війни, велика депресія, розвиток техніки і зростаюча урбанізація
Ірвін Шоу – один з найвідоміших сучасних американських письменників – користується на Україні великою популярністю, хоча творчість його, на жаль, залишається малодослідженою. Для дослідника цікавим є і світосприйняття, і стиль Ірвіна Шоу. Його світобачення формувалося в роки найважчої в історії Сполучених Штатів економічної кризи, під час якої загострилися усі соціальні проблеми, змалювання яких присутнє практично У Всіх творах автора. Але письменник ніколи не оголює і не виводить їх на перший план. Він майстерно вплітає соціальну проблематику в канву, на перший погляд, камерної оповіді, в підтекст, у мотивацію вчинків героїв.
Широко відомий у світі своїми блискучими романами “Молоді леви”, “Багатий і бідний”, “Вечір у Візантії”, Ірвін Шоу все частіше привертає увагу американських дослідників як автор малої прози. Його збірки новел “Ставка на мертвого жокея”, “Любов на темній вулиці” розійшлися великими тиражами, їх популярність і в Сполучених Штатах, і за кордоном забезпечується актуальністю поставлених в них морально-етичних проблем і відшліфованою досконалістю засобів розкриття цих проблем.
І. Шоу цікавлять переломні моменти в житті героїв, моменти, в які їм відкривається істина або про їх близьких, або про самих себе, або про справжній стан речей в світі, в якому вони живуть. Розчарування – домінуючий тон у новелах І. Шоу. Мотив даремно витраченого життя звучить у новелі “Сонячні береги ріки Лети”. Герой новели Хью Форстер обдарований блискучою пам’яттю. Він має стабільний і поважний стан в суспільстві, але починає втрачати пам’ять. Ця екстраординарна ситуація примушує його гостро відчути свою самотність, відчуженість і від дружини, і від дочки і зятя, які згадують про нього здебільшого, коли в них виникають проблеми, особливо матеріальні. За допомогою повторів, ретроспекцій, нагромадження точних дат автор створює в читача відчуття, що герой з радістю забуває своє, на перший погляд, успішне, а по суті, безталанне життя, в якому в нього немає ні одної по-справжньому близької людини. Саме цей його психологічний стан, його відчуття дискомфорту і на роботі, і в сім’ї провокує і підсилює розвиток амнезії. Цей мотив поступово набуває символічного звучання.
Мотив втрати чогось дорогого закладено вже в саму назву оповідання “Тоді нас було троє”. У ньому автор передає гіркоту першого великого розчарування молодого хлопця і в дружбі, і в коханні. Менні, його друг Берт і Марта, яка подорожує з ними, на умовах чисто дружніх стосунків, але в яку Менні вже встиг закохатися, почуваються щасливими і близькими, доки не виникає екстремальна ситуація, яка миттєво розколює цей маленький людський осередок, розкривши те, що ховалося в глибині кожного з них. Менні просто не може, як Берт і Марта, стояти і спокійно спостерігати, як тонуть двоє французів. Він кидається на допомогу абсолютно незнайомим людям, прекрасно розуміючи, що і відстань надто велика, і вода надто прохолодна. А Берт і Марта можуть так само спокійно спостерігати і тоді, коли починає тонути він. На щастя, з’являється баркас і рятує Менні життя, але ніщо вже не може врятувати його юнацької віри в людей. Цей момент глибокого розчарування і втрати ілюзій автор показує як перехід до зрілості, тому зрада Бертом і Мартою їх домовленості того ж вечора вже не вражає Менні.
Глибоке відчуження між близькими людьми стає провідною темою в оповіданнях “У французькому стилі”, “Задумлива, чарівно жвава”. Егоїзм руйнує відносини молодих пар в обох оповіданнях. В оповіданні “У французькому стилі” напруженість ситуації передається через контраст в побудові діалогу між Уолтером і Крістін. Ретроспективні спогади Уолтера, врізаючись в діалог, створюють його підтекст. Уривчасті репліки різко змінюються монологом Крістін, в якому розкривається дійсний характер їх відносин. Цей монолог побудовано на паралельних конструкціях. У ньому домінує “я”, а ключове слово – “стомилася”. Невеличкий монолог звучить як виплеск емоцій. Це емоційна кульмінація оповідання. І. Шоу цікавлять не події, а психологічний стан героя. Розвиток подій для нього другорядний по відношенню до розвитку почуттів і зміни психологічних станів, тому в його оповіданнях, як і в оповіданнях Ф. С. Фіцджеральда, часто бувають дві кульмінації: кульмінаційний момент у розвитку подій і кульмінаційний момент у розвитку почуттів, наростанні емоцій.
У своїх новелах І. Шоу часто звертається до проблеми зубожіння духу під впливом практицизму і стандартів поведінки, нав’язаних суспільством, під впливом стереотипу розуміння щастя. Герой оповідання “Круг світла” респектабельний містер Бауман, який має і привабливу спортивну зовнішність, і красуню дружину, і чемних дітей, і власність, і гроші, і хорошу роботу, не тільки нещасливий, але поводиться дивно, підглядаючи у вікна людей, тому що він хоче побачити хоча б одну пару, яка б не прикидалася щасливою, а була б насправді щасливою. “Я спостерігаю за щасливими людьми, – пояснює він свою поведінку, – …вони ходять, демонструючи світу свої посмішки, …вони всі роблять вигляд, що вони знають, що роблять, чого хочуть і куди йдуть…” . Виявляється, життя всіх щасливих забезпечених людей з передмістя пусте і нудне. Вони чужі один одному. Та і з самого містера Баумана ніби спадає маска “його обличчя несподівано стає блідим, стомленим і якимось відчуженим…” . Його дружина настільки віддалилася від нього, що йому здається, що вона навіть його ім’я забуває. “А мої діти? – каже він – “Це ж окрема держава, яка тільки і чекає свого часу, щоб оголосити війну. Невеличкий сюрприз – кинути бомбочку і покінчити з таточком” .
У ряді новел І. Шоу зустрічається герой, який своїм світосприйняттям і стилем поведінки нагадує героїв Хемінгуея. Таким є, наприклад, герой оповідання “Ставка на мертвого жокея” Лойд Барбер. Його стримана мужність, незалежність і тверезий погляд на життя, який межує з цинізмом, прихований страх зазнати поразки визначають його вчинки і фактично на поразку його і прирікають. Героя зображено самотнім у чужій країні з гірким досвідом розчарувань минулого за плечима. Оповідання пов’язано з традицією зображення експатріантів в американській новелістиці. (Г. Джеймс “Дезі Міллер”, С. Фіцджеральд “Знову Вавілон” та ін.). Як і герої цих оповідань, Лойд Барбер прикриває свою чутливість маскою байдужості. Як і вони, він зазнає в Європі поразки. Останнє речення оповідання “Цей континент не для мене” – ключова фраза. Використання таких ключових фраз є типовою рисою стилю І. Шоу. Інколиключова фраза або частина її виноситься у назву, як, наприклад, в оповіданні “Гола скеля”, яке вважається одним з найкращих оповідань І. Шоу. Воно є програмним в американських школах, введене у шкільні підручники і антології. Його жанрова різновидність визначається американською критикою як “slіce-oflіfe story”, тобто оповідання, яке описує уривок з життя. Цей жанровий різновид був започаткований в американській літературі Шервудом Андерсоном. Зовнішня структура сюжету цього оповідання дуже проста. У центрі її – одна подія, на перший погляд, незначна, з якої і починається оповідання. У таксі, в якому містер Фіцсіммонс і його дружина поспішають на званий обід, врізається “Форд-седан”. Ніхто не постраждав. Ушкодження незначне – крило таксі. Винен водій Форда, але, коли водій таксі просить його водійські права, щоб пізніше залагодити справу з ремонтом, водій Форда б’є його в обличчя. Таксист кличе поліцію, тепер вже не погоджується взяти гроші і відступитися. Він каже, що справа не в грошах, а в його людській гідності і принципі. Він прагне примусити працювати систему, яка може і повинна захистити його людську гідність. Дія переноситься у поліцейський відділок. Це зовнішній конфлікт.