Твір на тему: “Це справжнє щастя для нації – мати такого поета, як Т. Г. Шевченко”

Справжній поет завжди залишається господарем свого слова і здатний кожним своїм рядком удосконалювати художню цінність свого задуму. Цінність поетичних творів досягається не одноманітністю художніх прийомів і засобів, а, навпаки, умінням природно, без зайвого артистизму поєднувати на перший погляд несумісні речі, віддалені одна від одної, умінням у своїх віршах достовірно зближувати гармонійні асоціації, з’єднувати в єдине образне коло грубу прозу життя і піднесеність філософських роздумів. Саме в цьому і виявляється незаперечний

талант видатного українського поета Тараса Григоровича Шевченка.

У ласкавій наспівності і милозвучності слова, навіть у карбованих ритмах найсуворіших творів Т. Г. Шевченка яскраво просвічує музикальність душі українського народу. А у змінах картин, образів та інтонацій, до яких поет вдається у більшості своїх творів, читач незримо відчуває сам процес творчості видатного митця. На самих різних регістрах – від найніжнішої “Лілії” або “Хто се, хто себе…” до грому “Кавказу” – нічого не порушує закон художнього сусідства, нічого не порушує гармонії, і все підвладне поетові.

Міць поезій Т. Г. Шевченка,

проникливе творче використання образів народної символіки і фольклорних мотивів, вірність і широта мислення поета, емоційна наснага персонажів – усі ці поетичні гени і риси виявилися достатньо плідними для представників новітньої поезії наступного століття.

Поетика Т. Г. Шевченка виявилася куди складнішою і немає нічого спільного зі спрощеними уявленнями про неї. Творчість великого Кобзаря знаходить все більше точок зіткнення з художніми шуканнями поета і сучасним світовим мистецтвом. Серед безлічі книг, що являють собою набуток світової літератури, поодиноко виділяються ті, що мають для українського народу заповітне значення і увібрали в себе науку століть. Саме до таких книг належить і відомий у всьому світі “Кобзар” Т. Г. Шевченка.

“Кобзар” – це, на мій погляд, книга, яка стоїть у нашого народу на першому місці, книга, яка є найціннішою спадщиною з духовних національних скарбів. У “Кобзарі”, в першу чергу, поет відобразив самого себе і свою особистість, адже з першого до останнього рядка вона наповнена власними почуттями і переживаннями автора. Тут і щира й беззахисна у своїй відкритості душа поета, тут і його темперамент. Тут і картини дитинства Шевченка, і кривди, пережиті ним за життя, тут і його вистраждані думки. Тут і могутній інтелект талановитого митця з не позиченими знаннями, відтвореними у розумі мислителя, тут і всеоб’ємність творчості.

Т. Г. Шевченку належить виняткова роль у формуванні та розвитку свідомості української нації, у згуртуванні передових сил українського народу. І хоча поет охоче оспівує минуле, але його творчість спрямована у майбутнє. З нею пов’язане становлення української літературної мови, відкриття нової епохи в розвитку національного письменства, яке завдяки поетові значно розширило свої філософські і тематичні обрії. Саме Шевченкові вдалося вивести українську літературу на загальнолюдські простори.

Колись Т. Г. Шевченкові було заборонено малювати і писати. Але всі заборони виявилися безсилими перед могутнім словом поета, перед його правдою, яка діставалася найвіддаленіших куточків рідної країни. Приклад великого Кобзаря є прикладом нескореного людського духу, прикладом безсмертної природи творчої думки і нездоланого художника, який з усіх, навіть найважчих випробувань, виходив переможцем.

Кожен, хто відкриє томик віршів Т. Г. Шевченка, за мить вживеться в багатий світ його образів, сягне його надр, і відчує, що цю книгу написала надзвичайна людина, яка у повній мірі вистраждала свої відкриття, людина, якій вдалося у своєму житті піднестись на вершини мудрості, на вершини людського духу. Шевченкові з його творчих висот відкривались різні епохи і народи, в його поезіях ніби концентрувалися духовні надбання багатьох поколінь. У творчості великого Кобзаря всюди проступає загальнолюдська, майже біблійна далеч історії, яка перехрещується з сьогоденням, проступає людській біль і сподівання на краще життя.

У цьому розумінні творчість Т. Г. Шевченка невичерпна, вона – на століття. Нові покоління завжди будуть знаходити в ній синтез вселюдського досвіду, як ми знаходимо цей досвід в древніх книгах, вік яких вимірюється тисячоліттями. Слово вічне, слово, невмируще своєю правдою, слово, яке вицвітає художньою красою – все це і є великий Кобзар, духовний янгол українського народу. І це справжнє щастя для нації – мати такого поета, як Т. Г. Шевченко.






Наскільки людині варто дослухатися до думки про неї.
Твір на тему: “Це справжнє щастя для нації – мати такого поета, як Т. Г. Шевченко”