Російська природа у творчості в Петра Ілліча Чайковського
Чайковський прокинувся рано, але встав не відразу. Він прислухався до співу лісових жайворонків. Десь за вікном куковала зозуля. Композитор устав, підійшов до вікна й побачив ліс, що йде вдалину. Десь там унизу на березі озера в нього було улюблене місце – Рудий Яр. Дорога до Рудого Яру йшла спочатку по просіці, потім березняками, потім через поламаний міст і, нарешті, нагору в сосновий бор. Він уявляв собі цей шлях і розумів, що коли прийде туди, у нього з’являться нові творчі сили. Потім повернеться додому сяде за піаніно й почне грати
Так
Розмаїтість і сила світла викликала в Чайковського почуття, що зараз трапиться якесь чудо, щось незвичайне. Потім музикант швидко повернувся додому й, сказавши, щоб нікого до нього не впускали, сіл за піаніно й почав грати. Він грав, домагався ясності звучання
Природа відігравала більшу роль у творчості Чайковського. “Мало сказати, що він любив її, обожнював, від природи залежав його настрій” (Д. Н. Кайгородов). Петро Ілліч Чайковський дуже сильно любив природу, і вона любила його. Він говорив: “Я ще не зустрічав людину, більше мене закоханого в матінку Русь… Я жагуче люблю російської людини, росіянку мовлення, російський склад розуму, росіянку красу осіб, російські звичаї”. У цей перелік також входить і російська природа, що він любив “більше всякої інший”.
Із самого юного років Чайковському краси природи доставляли величезні задоволення непорівнянні навіть із заняттями музикою. Чайковський володів “здатністю в кожному листку й квітці бачити й розуміти щось недосяжно прекрасне, покоющее, що мирить, що дає спрагу життя”. (Щоденник Чайковського 1886 року).
Ближче всього до природи Чайковський відчував себе під час перебування в Клині
У Клині день Чайковського був наближений до селянського – вставав він рано, ішов на прогулянку й т. д. Ранком він просипався й пив чай, читаючи свіжий номер “Російських відомостей”, переглядаючи пошту. А потім виходив погуляти. “Недалеко й ненадовго” – не пізніше чим через три чверті години він уже вертався додому. Час до обіду Чайковський присвячував різним поточним справам і працям: оркестровкою своїх творів, писав ділові листи
Рівне в годину подавався обід по-деревенски простій і без кулінарних изисков.
Після обіду Чайковський знову виходив на прогулянку – цього разу тривалу й далеку. Такий щоденний моціон він вважав за необхідне для здоров’я. У ці хвилини відокремленого спілкування із природою він любив обмірковувати свої нові добутки. У ці годинники зароджувалася й звучала в думках композитора нова музика. Він відразу заносив ноти в записну книжку. Якщо ж її по неуважності в кишені не виявлялося, вона накидав їх на першому клаптику, що попався, паперу. У такий час Петро Ілліч почував у собі особливий приплив життєвих і творчих сил: йому хотілося голосно співати, танцювати, душа його розкривалася й була повна емоцій
У Чайковського є знаменитий добуток “Пори року”. Чайковський написав його наповнений особливих сил і вражень, які виникали під час прогулянок по природі в різних частинах країни, у різні пори року. Пори року Чайковський писала рівно рік, закінчивши його в 1876 році, тому передав образ кожного місяця дуже чітко й своєрідно.
(1 votes, average: 5,00 out of 5)