Відгук на роман Андрія Чайковського «Сагайдачний»

Нещодавно я прочитав цікавий роман Андрія Чайковського «Сагайдачний». Мене зацікавила не лише образна система цього твору, а й причини, які спонукали письменника обрати саме тему українського козацтва.

Було це 1942 року. Саме в ці тяжкі часи народ згадав про видатного козацького полководця Негра Конашевича-Сагайдачного, триста двадцять років від дня смерті якого мало виповнитись. Але не тільки сумний ювілей гетьмана посилив інтерес до героїчного минулого, а й спроба збудити національну свідомість людей у боротьбі проти німецько-фашистських

загарбників.

Широкої слави зажив Сагайдачний своїми морськими походами: поруйнував кілька великих турецьких міст, попалив околиці Константинополя. Був він чоловіком великого духу, який не уникав небезпеки, не раз легковажив життям, у битву йшов першим, відходив останнім. На нарадах Сагайдачний був обережним і в будь-яких суперечках небагатослівним, супроти козацького свавілля бував дуже суворим і карав смертю за провини.

Великого заслугою Сагайдачного, як підкреслює автор, стало поєднання козацької політики з прагненнями всього народу. Для посилення Київського братства Сагайдачний вписався в його

члени з усім Запорізьким військом і в такий спосіб узяв цей культурний центр під свій протекторат.

Автор показав Сагайдачного також як тонкого політика, який дбав про добрі взаємини із сусідніми країнами, бо реально зважував на їхню силу.

Цей твір не тільки розповідає про нашу минувшину, а ще й навчає народної мудрості, розважливості, сміливості. Написанням цього твору Андрій Чайковський прагнув виховати в читачів суспільну активність, пробудити національну свідомість, історичну пам’ять.


1 Star2 Stars3 Stars4 Stars5 Stars (1 votes, average: 5,00 out of 5)

Відгук на роман Андрія Чайковського «Сагайдачний»