Батьки й діти характеристика образа Ситникова

БАТЬКИ Й ДІТИ (Роман, 1862) Ситників – псевдонигилист, що рекомендується всім як “учень” Базарова. Намагається демонструвати таку ж, як у Базарова, волю й різкість суджень і вчинків. Але подібність із “учителем” виявляється пародійним. По суті, повторюється прийом, знайдений Грибоєдовим, що поруч із Чацким, справді новим людиною свого часу, поставив його карикатурного “двійника” Репетилова.

Від традиційній ” ріпі-тиловской” схеми фігуру С. відрізняє деяка психологічна розробка: “нігілізм” С. зрозумілий як форма

подолання комплексів (він соромиться, наприклад, свого батька-відкупника, що наживається на споюванні народу, у той же час він тяготиться своєю людською незначністю). Деяке ускладнення традиційного підходу до пародійного завдання наближає образ З. до пізнішого “бісам” Достоєвського: саме такому типу властив “тривожна й тупа напруга”, воістину собача відданість вождеві (притім що “вождь” відверто нехтує “послідовника”), і, нарешті, загадковий натяк Базарова на те, що “Ситникови нам необхідні” (“Не богам же, справді, горщики обпалювати! “).






Україна країна смутку і краси.
Батьки й діти характеристика образа Ситникова