Проникливе відчуття вітчизни (за творчістю Блока)

«Тема моя, я знаю тепер це твердо, без жодних сумнівів – жива, реальна тема; вона не тільки більша за мене, вона більша за всіх нас і вона всезагальна наша тема… Цій темі я свідомо й невідворотно присвячую життя».

Олександр Олександрович Блок цілковито, безмежно любив Росію, віддавав їй душу як коханій жінці. Його життя навіки переплелося з вітчизною, він приносив їй у жертву частинку себе, а вона зцілювала його душу своїм «гойним простором».

Блок бачив Росію такою, якою її бачив Гоголь – надхмарною і прекрасною. Вона – дитя Гоголя,

його твориво. «Вона відкрилася йому в красі й музиці, в свисті вітру та в польоті навіженої трійки», – писав О. О. Блок у статті «Дитя Гоголя». В цю ж саму трійку й сідає поет, у ній він летить безмежними полями, розмитими й брудними шляхами Росії. Та дорогою Блок бачить те, що стискає його серце – вбогість і приниженість Вітчизни:

И в лоскутах ее лохмотий

Души скрываю наготу.

Душа поета гола, тому що гола країна. «Це – стрункий танок тисячоокої Росії, якій уже нема чого втрачати; усе тіло своє вона подарувала світові і тепер, вільно кинувши руки на вітер, пішла в танок по всьому своєму безцільному, непридуманому

роздоллю», – писав Блок у статті «Безчасся». Та саме безцільним роздоллям лікує Росія людину. Треба полюбити її, «треба поїздити по Росії – писав перед смертю Гоголь.

О. О. Блок створив свою власну заповідь любові: «Якщо тільки полюбить росіянин Росію – полюбить і все, що є в Росії. Без хвороб і страждань, які в такій кількості накопичились в ній і в яких винні ми самі, не відчув би ніхто з нас співстраждання до неї. А співстраждання вже є початком любові…». Блок жив любов’ю до Росії, і це додавало йому сил.

У поезіях Блока лунає пророче передбачення й відчуття долі вітчизни в минулому. Величезне значення мають вірші «Скіфи» та «На полі Куликовому». Поезія «Русь» просякнута магічними й казковими мотивами. Перед нами постає така Русь, якою її створив Гоголь, повна обрядів і таємниць. Росія для Блока – це особлива країна, приречена перенести жахи й приниження, але стати переможницею. Ключ до перемоги Блок бачив у революції, в її, як він вважав, високих ідеалах. Він розглядав революцію як стихію, здатну перетворити світ. Але цього не відбулося, і поетова мрія розвіялась, як мана, лишивши в душі лише гіркий осад надій, які не справдилися.

«Вітчизна – це життя або смерть, щастя або загибель». Життя за таким принципом для Блока – не фанатизм, а цілковита Відданість Росії. Поет вірив, що настане час, коли на країну впаде промінь сонця, і вона заграє всіма кольорами райдуги. Сьогодні, на рубежі третього тисячоліття, тільки ми маємо вибирати між життям і смертю і тим самим визначати свою долю.






Продовження історії нори.
Проникливе відчуття вітчизни (за творчістю Блока)